Чарiвнi окуляри - Нестайко Всеволод Зиновьевич

Книга Чарiвнi окуляри - Нестайко Всеволод Зиновьевич читать онлайн Детские приключения / Детская фантастика бесплатно и без регистрации.

«Чарівні окуляри» – нова правдиво-фантастична повість славного українського казкаря Всеволода Нестайка відкриє для читача неосяжний світ веселих казкових пригод двох хлопчаків у шаленому ритмі сучасного життя. Іскрометний гумор та захоплюючий сюжет зроблять подорож до цього світу яскравою та незабутньою.

Веселі, дотепні, мудрі казки й повісті Всеволода Нестайка знають і люблять діти й дорослі в Україні та в багатьох країнах світу. Його герої давно вже говорять не тільки російською, білоруською, литовською, латиською, грузинською, вірменською, узбецькою... не лише англійською, німецькою, іспанською, румунською, угорською, словацькою, а навіть арабською і мовою бенгалі.

Його трилогія «Тореадори з Васюківки» стала українським бестселером. Її внесено Міжнародною радою з дитячої та юнацької літератури до Особливого Почесного списку Г.-К. Андерсена «як один з найвидатніших творів сучасної літератури для дітей».

75 0 14:12, 04-05-2019
Чарiвнi окуляри - Нестайко Всеволод Зиновьевич
04 май 2019
Жанр: Детские приключения / Детская фантастика Название: Чарiвнi окуляри Автор: Нестайко Всеволод Зиновьевич Год : 2005 Страниц : 31
0 0

Книгу Чарiвнi окуляри - Нестайко Всеволод Зиновьевич читать онлайн бесплатно - страница 1

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 31
Loading...

Всеволод Зіновійович Нестайко

Чарівні окуляри.

Правдиво-фантастична повість

про надзвичайні пригоди київських школярів.

ПРИГОДА ПЕРША

Загадкова записка, з якої починаються чудеса.

Мене звуть Вася. Вася Богданець. Але в класі всі називають мене Рудий Африканський Їжачок. Або Африканець. Або Рудий Їжачок. Або просто Їжачок. Рудим Африканським Їжачком мене Ромка Черняк назвав, лідер нашого класу. Ми тоді Африку з географії проходили. А волосся в мене справді руде, як жар. І настовбурчене, як голки в їжачка. Та я не ображаюсь на те прізвисько. Рудим мене змалку завжди називали, з дитячого садка. І я звик. Та й не в усіх це слово звучить образливо. Мама, наприклад, називає мене «Сонечко моє руденьке!». А бабуся каже: «Ти в нас особливий сонячний хлопчик!» «Сонячний-то сонячний, — думав я. — Але краще б я був блондином або брюнетом, чорнявим, як Ромка Черняк».

Ех! Як я заздрив тому Ромці Черняку!.. Який він був меткий, спритний, дужий!.. І удачливий!.. Як він на ковзанах, на роликах катався!.. Як він у футбол грав!.. А я невдаха... На ковзанах, на роликах раз у раз і падаю. І в спортивних іграх я не мастак, скоріше партач — і м'яч у мене одбирають, і забивати не вмію... Худенький я, слабосилий. Мене бабуся сметаною щодня годує, але це позитивних результатів не дає. Єдине, що мене рятує, — моя легковажна вдача. Я ніколи довго не журюся. Позітхаю трохи і за хвилину вже сміюся. Це в мене спадкове, від дідуся Грицька, маминого тата... Про дідуся я потім ще розкажу. Він у нас дуже добрий і веселий — його всі люблять. Зараз скажу тільки одне: дідусь мене завжди розраджує:

— Ніколи не вішай носа, рижухо мій дорогий! Ти в нас незвичайний, особливий. А незвичайні стають видатними, великими людьми: полководцями, президентами, письменниками...

— Ага! Так для цього ж вирости треба, стати дорослим, — кажу я. — А до того що робити? Не чув я, щоб школярі ставали полководцями, президентами чи письменниками.

— Що ж, може, й почекати трошки доведеться, — усміхався дідусь. — Не разем Кракув будувався, як кажуть поляки... Але незвичайна доля тобі забезпечена! Я тебе запевняю!

Я тільки зітхав, чекаючи здійснення його пророцтв. Нічого незвичайного в моєму житті поки що не траплялося. Хіба що після дідових розмов сни мені почали снитися дивовижні. Якось наснилося, що сиджу я за вчительським столом, а до мене в черзі стоїть весь наш клас. І я всім даю автографи — підписую новенькі підручники з хімії. І я собі думаю: «Таки став я письменником! Але чогось написав не «Кобзар», не «Миколу Джерю», не «Лісову пісню», а підручник з хімії, яку я ніколи особливо не любив і з якої гарних оцінок ніколи не мав...»

А то якось наснилося, начебто стою я посеред трибуни на Майдані Незалежності. А внизу, біля трибуни, на відкритій машині у генеральському кітелі і кашкеті, але без штанів, у самих лише плавках Ромка Черняк доповідає:

— Пане Президенте Африканської держави! Війська для параду вишикувані!

«О! — думаю я собі. — Я таки став президентом. Але чогось африканським. Проте зрозуміло, чого Ромка без штанів, — бо спека».

«От бачиш, Ромко! — думаю я собі далі. — Ти мене обзивав Рудим Африканським Їжачком, а тепер стоїш переді мною без штанів і рапортуєш. Отакечки, як каже мій дідусь!»

Крім снів, нічого незвичайного у моєму житті не відбувалося. І от раптом...

Якось, виймаючи з сумки на перерві підручник з української мови, я побачив, що з нього стирчить ріжок аркуша із зошита в клітинку. Аркуш був складений учетверо. Я розгорнув його, бачу — записка. Читаю: «Якщо ти хочеш, щоб з тобою сталося щось несподіване й незвичайне, шукай чарівні окуляри!» І підпис: «Ритас».

Тю! Що за дивина?! Мене аж у жар кинуло. Чарівні окуляри!.. Де ж їх шукати?! Хто це написав?! «Ритас»!.. Я обвів очима клас. І погляд мій зупинився на Маргариті, тобто Риті Скрипаль. У мене перехопило подих. Рита Скрипаль була першою красунею у нашому класі. Струнка, голубоока, чорноброва... Горда і неприступна. Нікому і ніколи вона не писала записок. Навіть Ромка Черняк губився і ніяковів перед нею. Інших Рит у нашому класі не було. Серце моє калатало, як дзвін... Невже, невже це вона написала мені таку дивну записку?!

Питати її я, звичайно, не наважився. На наступній перерві я кілька разів пройшов повз неї, загадково усміхаючись. Один раз навіть приставив до очей згорнуті окулярами пальці. Вона тільки презирливо скривилася і зневажливо пхикнула. «Оскільки йдеться про щось загадкове і таємниче, годі й думати, що вона признається», — подумав я.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 31
  1. В избранное
Отзывы - 0

Вы уже всё прочитали? Предлагаем вам поделится своим отзывом от прочитанного! Ваш отзыв будет полезен читателям, которые еще только собираются прочитать эту книгу.

Новые отзывы

  1. Гость Екатерина Гость Екатерина06 январь 17:33 Одна из лучших книг Джоди Пиколт. Потрясающе, глубоко, пронзительно! Для меня это было достаточно предсказуемо, но тронуло до... Чужое сердце - Пиколт Джоди
  2. Сергей викторович Сергей викторович22 июль 01:15 Мне понравилось. Коротко, энергично, без лишних отступлений. Очень позитивное   ,,послевкусие’’... Самый лучший техник - Колесова Наталья Валенидовна
  3. Lida Lida30 июнь 22:34 Половину книги рыдала.... Черный Янгар - Демина Карина
Все комметарии
Loading...
Новые книги