Гаррі Поттер і Орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин

— Тому ж він і прийшов зі своїми друзями… тобто їм, звісно, цікаво вивчати захист, але, якби Джіні Майклові не розповіла…

— А коли це… коли вона?..

— Вони познайомилися на Різдвянім балу, а зустрічатися почали десь під кінець навчального року, — спокійно пояснила Герміона.

Друзі звернули на Високу вулицю. Герміона затрималася біля крамнички «Пера від Скривеншафта», де на вітрині красувалися розкішні фазанячі пір’їни. — Гм… нове перо мені б не зашкодило. Герміона зайшла до крамниці. Хлопці подалися за нею

— А хто з них Майкл Корнер? — люто допитувався Рон.

— Отой чорнявий, — відповіла Герміона.

— Мені він не сподобався, — негайно буркнув Рон.

— Велика дивина, — ледь чутно відказала Герміона.

— Але, — сказав Рон, ходячи за Герміоною уздовж рядів з перами в мідних горщиках, — мені здавалося, що Джіні мала симпатію до Гаррі!

Герміона глянула на нього майже співчутливо й похитала головою.

— Джіні колись симпатизувала Гаррі, але це в неї минулося кілька місяців тому. Це не означає, звичайно, що вона якось гірше до тебе ставиться, — заспокоїла вона Гаррі, розглядаючи довжелезне золотисто–чорне перо.

Гаррі, що й досі згадував прощальний помах Чо, зацікавився цією темою значно менше за Рона, котрий аж тремтів від обурення, але тепер принаймні хоч щось розумів.

— То ось чому вона тепер розмовляє! — сказав Гаррі. — Раніше вона при мені завжди мовчала.

— Саме так, — підтвердила Герміона. — Візьму я, мабуть, оце перо…

Вона підійшла до прилавка й виклала п’ятнадцять серпиків і два кнати. Рон і далі дихав їй у потилицю.

— Роне, — суворо сказала Герміона, коли обернулася і наступила йому на ногу, — саме тому Джіні тобі й не казала, що зустрічається з Майклом, бо знала, що ти сприймеш це в штики. Тому не діставай мене більше з цим, благаю.

— Що ти мелеш? Хто сприймає це в штики? Я нікого не збираюся діставати… — бурмотів безперестанку Рон, коли вони вже йшли вулицею.

Герміона скосила очі на Гаррі, і доки Рон останніми словами проклинав Майкла Корнера, ледь чутно запитала: — Коли вже мова зайшла про Майкла і Джіні… то що там у тебе з Чо?

— Що ти маєш на увазі? — миттєво озвався Гаррі.

У нього в грудях ніби щось закипіло й запекло, і через те обличчя розпашілося навіть на холодному вітрі… невже по ньому все так видно?

— Ну… — ледь помітно всміхнулася Герміона, — вона ж не відводила від тебе очей. Ти що, не бачив?

Досі Гаррі й не помічав, яке прегарне село цей Гоґсмід.

Розділ сімнадцятий

ОСВІТНЯ ПОСТАНОВА НОМЕР ДВАДЦЯТЬ ЧОТИРИ

До кінця вихідних Гаррі був такий щасливий, як ще не бував ніколи в цій чверті. Цілу неділю вони з Роном пропрацювали над домашніми завданнями, і хоч це була не дуже радісна справа, однак осіннє сонечко ділилося своїм останнім теплом, тож замість нидіти над столами у вітальні, вони взяли з собою все необхідне й посідали в затінку великого бука на березі озера. Герміона, яка, звичайно ж, усі домашні завдання давно повиконувала, набрала з собою вовняних ниток, зачаклувала в’язальні шпиці, і тепер вони виблискували й клацали в повітрі поряд з нею. виплітаючи все нові й нові шапочки та шарфики.

Усвідомлення, що вони чинитимуть опір Амбридж та міністерству, і що він сам відіграватиме в цьому бунті вирішальну роль, надзвичайно тішило Гаррі. Він знову й знову перебирав у пам’яті події суботньої зустрічі: прихід учнів, які хочуть навчатися захисту від темних мистецтв… вирази їхніх облич, коли вони довідалися, чого він досяг… а ще те, як Чо похвалила його дії на Тричаклунському турнірі. Ці учні вважали його не брехливим диваком, а гідним захоплення хлопцем, тож настрій у нього поліпшився і навіть у понеділок вранці він був іще бадьорий, хоч попереду його чекали всі найосоружніші уроки.

Удвох з Роном Гаррі спускався сходами зі спальні, обговорюючи Анжелінин задум відпрацювати сьогодні на квідичному тренуванні новий елемент, який називається «поворот з хваткою лінивця». Вони майже перетнули залиту сонцем вітальню, коли побачили біля дошки оголошень невеликий гурт учнів.

На дошці красувалося таке величезне повідомлення, що воно закривало собою все інше — списки розпродажу старих підручників, постійні нагадування Аргуса Філча про необхідність дотримуватися шкільних правил, розклад тренувань квідичної команди, пропозиції щодо обміну картками з шоколадних жабок, найновіші оголошення братів Візлі про набір випробувачів, дати відвідин Гоґсміда, а також об’яви про втрачені та знайдені речі. Нове оголошення було надруковане великими чорними літерами і мало внизу, біля акуратного підпису з завитками, офіційну печатку.