Гаррі Поттер і келих вогню - Роулинг Джоан Кэтлин

— Мамо, ти мені поклала нову сукню Джіні, — сказав їй Рон.

— До чого тут Джіні, — заперечила місіс Візлі. — Це для тебе. Вечірня мантія.

— Що? — очманів Рон.

— Вечірня мантія! — повторила вона. — У шкільному списку зазначено, що цього року вам знадобляться вечірні мантії… для різних офіційних оказій.

— Ти, мабуть, жартуєш, — не міг повірити Рон, — Я це не носитиму, і не мрій.

— Роне, та їх же всі носять! — розсердилася місіс Візлі. — Це загальновизнана форма одягу! У батька теж така є — для офіційних прийомів!

— Я краще голий ходитиму, ніж одягну цю гидоту, — вперто вів своєї Рон.

— Не будь дурний, — сказала місіс Візлі, — ти мусиш мати вечірню мантію, вона є у списку! Я й для Гаррі приготувала мантію… покажи йому, Гаррі…

Гаррі боязко розгорнув останній пакунок. Одначе виявилося, що його вечірня мантія не така й погана, принаймні, на ній не було мережив. Зрештою, вона мало чим відрізнялася від його шкільної форми, хіба що була не чорна, а темно–зелена.

— Я подумала, що вона пасуватиме до кольору твоїх очей, — лагідно мовила місіс Візлі.

— Але ж вона цілком нормальна! — сердито вигукнув Рон, дивлячись на Гарріну мантію. — Чого мені не можна було таку купити?

— Бо… я її купувала в комісійній крамниці, а там не було з чого вибирати! — почервоніла місіс Візлі.

Гаррі відвернувся. Він був би радий поділитися з Візлями усіма своїми грошима, що лежали в сейфі «Ґрінґотсу», але знав, що вони нізащо їх не візьмуть.

— Я ніколи її не вдягну, — вперся Рон. — Ніколи.

— Чудово! — спалахнула місіс Візлі. — То ходи голий. Гаррі, не забудь його сфотографувати. Ото вже я насміюся! — Вона вилетіла з кімнати, грюкнувши дверима.

І відразу Гаррі з Роном почули за спиною якісь дивні звуки. Це Левконія давилася завеликими совлодощами.

— Чому мені завжди дістається тільки непотріб? — розлючено кинув Рон і побіг рятувати Левконію.

Розділ одинадцятий

НА «ГОҐВОРТСЬКОМУ ЕКСПРЕСІ»

Коли Гаррі прокинувся вранці, за вікном періщив безперервний рясний дощ. «Навіть природа сумує, що закінчилися канікули», — подумав Гаррі, натягаючи джинси й светра. У шкільні мантії вони перевдягнуться аж у «Гоґвортському експресі».

Гаррі, Рон, Фред і Джордж уже збігли згори на другий поверх, поспішаючи на сніданок, коли внизу біля сходів з’явилася стурбована місіс Візлі.

— Артуре! — покликала вона, — Артуре! Термінове повідомлення з міністерства!

Гаррі притиснувся до стіни, пропускаючи містера Візлі, що протупотів повз нього в мантії, одягнутій задом наперед. Коли хлопці зайшли до кухні, то побачили місіс Візлі, що порпалася в шухлядах («Тут десь мало бути перо!»), і містера Візлі, що, схилившись над каміном, розмовляв з…

Гаррі міцно заплющив очі і знову розплющив, не ймучи віри тому, що побачив.

Посеред полум’я стирчала, схожа на велике бородате яйце, голова Амоса Діґорі. Вона торохкотіла, мов з кулемета, анітрохи не зважаючи на іскри, що шугали довкола, і на язики полум’я, що лизали їй вуха.

— …сусідські маґли почули постріли й крики і викликали тих, як же вони на них кажуть… полі–цапів. Артуре, тобі треба бути там…

— Ось! — місіс Візлі подала містерові Візлі аркуш пергаменту, каламар і обскубане перо.

— …велике щастя, що я про це довідався, — вела далі Діґорова голова, — я прийшов на службу рано, бо мусив вислати кілька сов, і виявив, що весь відділ боротьби з неправильним використанням чарів якраз вирушає в дорогу. Артуре, якщо про це пронюхає Ріта Скітер…

— А які пояснення дав Дикозор? — поцікавився містер Візлі, занурюючи перо в чорнильницю.

Голова містера Діґорі закотила очі. — Каже, що на його подвір’я намагалися проникнути якісь зловмисники. Вони вже нібито підкрадалися до будинку, коли на них напали сміттєві бачки.

— І що ті бачки зробили? — спитав містер Візлі, швидко все занотовуючи.

— Як мені відомо, зчинили шалений гуркіт і почали відстрілюватися сміттям, — пояснив містер Діґорі. — Коли з’явилися полі–цапи, один бачок, здається, все ще гасав подвір’ям…

Містер Візлі застогнав. — А що зі зловмисниками?

— Артуре, ти ж знаєш Дикозора, — знову закотила очі Діґорова голова. — Хто б ото вночі підкрадався до його будинку? Скоріш за все то був якийсь контужений бродячий кіт, обліплений картопляними лушпайками. Але якщо Дикозор потрапить у руки відділу боротьби з неправильним використанням чарів, то йому гаплик — згадай про його репутацію. Щоб урятувати Дикозора, треба знайти для нього у твоєму відділі якесь менш суворе звинувачення. Що належиться за вибухові сміттєві бачки?