1q84. книга ІІІ - Мураками Харуки

Книга 1q84. книга ІІІ - Мураками Харуки читать онлайн Детективная фантастика / Социально-философская фантастика бесплатно и без регистрации.

«1Q84» — новий роман Харукі Муракамі — побачив світ у Японії 28 травня 2009 року й увесь його стартовий наклад був розкуплений ще до кінця дня. Незвична назва твору — пряма алюзія на роман-антиутопію Джорджа Орвелла «1984». Віра і релігія, кохання й секс, зброя і домашнє насилля, вбивство за переконанням і суїцид, втрата себе й духовна прірва між поколіннями батьків і дітей — усе це майстерно переплетено у детективному сюжеті роману, де події відбуваються у двох паралельних реальностях: Токіо 1984-го і Токіо, за висловлюванням головної героїні Аомаме, «незрозуміло якого (1Q84)» року. До видання увійшла третя книга роману X. Муракамі «1Q84».

1 396 0 08:10, 05-05-2019
1q84. книга ІІІ - Мураками Харуки
05 май 2019
Жанр: Детективная фантастика / Социально-философская фантастика Название: 1q84. книга ІІІ Автор: Мураками Харуки Год : 2011 Страниц : 176
0 0

Книгу 1q84. книга ІІІ - Мураками Харуки читать онлайн бесплатно - страница 100

1 ... 96 97 98 99 100 101 102 103 104 ... 176

Уві сні живіт Аомаме досить роздувся. Наче от-от мали початися пологи. Вона чула, як б'ється серце її маленького створіння.І як биття її власного серця, змішуючись з його,створює спільний приємний ритм.

Господиня, сидячи поряд і, як завжди, випроставши спину, стулила губи й тихо дихала. Обоє мовчали. Щоб не розбудити сонних метеликів. Заглибившись у себе, господиня, здавалось, навіть не помічала Аомаме. Звичайно, Аомаме знала, що господиня захищає її. Однак тривога не покидала її душі. Обидві руки господині, покладені на коліна, здавалися надто тонкими й крихкими. Рука Аомаме підсвідомо шукала пістолет, але ніде його не знаходила.

Глибоко поринувши в сон, Аомаме водночас знала, що це їй сниться. Іноді вона бачила такі сни. Перебуваючи в яскравому реальному світі, вона розуміла, що цей світ несправжній. Він скидався на докладно виписаний краєвид якогось астероїда.

І тоді хтось відчинив двері оранжереї. Війнуло зловісним холодом. Прокинувшись, великі метелики розправили крильця і спурхнули з каучукового деревця. Хто це? Повернувши голову, Аомаме спробувала його розгледіти. Та перед тим, як вона побачила людську постать, сон скінчився.

Прокинувшись, Аомаме відчула, що вся мокра від поту. Холодного неприємного поту. Скинувши вологу піжаму й обтерши тіло рушником, надягла на себе нову теніску. Якийсь час сиділа на ліжку. Невже має статися щось погане? Може, хтось цілиться на її маленьке створіння?Може, той хтось наближається сюди? Треба якнайшвидше віднайти Тенґо. Однак зараз вона була здатна лише на те, щоб щовечора стежити за дитячим парком. Уважно, наполегливо й старанно приглядатися до цього світу. До його вузької, обмеженої частини. До вершини дитячої гірки. Однак людина зазвичай щось пропускає. Бо має лише два ока.

Аомаме хотіла плакати. Але сльози не капали. Вона знову лягла на ліжко, приклала долоню до низу живота й спокійно чекала, коли прийде сон-дрімота.

Розділ 18

(про Тенґо)

Там, де тече червона кров, якщо кольнути голкою

— Після того протягом трьох днів нічого не сталося, — сказав Комацу. — Я їв, що подавали, на ніч лягав у вузьке ліжко, вранці прокидався і справляв нужду у маленькій вбиральні з дверима з жалюзі, але без замка. Надворі стояла спека ранньої осені, але я її не відчував — очевидно, кімната була з вентиляцією.

Ні словом не обмовившись, Тенґо слухав розповідь Комацу.

— Їжу подавали тричі на день. О котрій — не знаю. Бо в мене забрали годинник, а в кімнаті не було вікна, тож день і ніч не відрізнялися. Навіть прислухавшись, я нічого знадвору не чув. Мабуть, і від мене надвір не доходив жоден звук. Куди мене привезли, я не здогадувався. Лише мав туманне враження про те, що я десь на відлюдді. У всякому разі, за тих три дні, що я там був, нічого не сталося. Я не впевнений, що це тривало три дні. Знаю тільки, що дев'ять разів мені приносили їжу. Тричі гасили світло в кімнаті, й тричі я спав. Зазвичай мій сон неглибокий і нерегулярний, але цього разу я чомусь без труднощів засинав. Як подумати, дивна історія, але ти мене розумієш?

Тенґо мовчки кивнув.

— Цих три дні я ні з ким не розмовляв. Їжу приносив мені парубок. Худорлявий, у бейсбольній кепці на голові й білий масці на обличчі. У спортивному костюмі з джерсі й брудних тенісних туфлях на гумовій підошві. Їжу приносив на таці, яку забирав, коли я закінчував їсти. Тарілки були паперові, ніж, виделка й ложка — пластмасові. Їжа була пастеризована, в банках, не дуже смачна, але така, що можна їсти. Подавали її мало. Але я був такий голодний, що з'їдав її до останньої крихти. Я сам дивувався. Бо звичайно не мав апетиту й ненароком забував про їжу. Пити давали молоко й мінеральну воду. Кави й чаю не було. Як і односолодового віскі та свіжого пива. Тим паче сигарет. Та нічого. Бо я ж приїхав не у санаторій.

Ніби згадавши, Комацу вийняв червону пачку «Marlboro», взяв одну сигарету й прикурив від паперового сірника. Втягнувши дим глибоко в легені, видихнув його, а тоді скривився.

— Парубок, що приносив мені їжу, завжди мовчав. Можливо, начальство заборонило йому говорити. Він, звичайно, належав до дрібноти, якій доручали різноманітні справи. Однак, можливо, володів якимсь бойовим мистецтвом. В його поставі відчувалися ознаки такої готовності.

— І ви його особливо не питали?

— Бо знав, що не дасть відповіді, хоч би скільки я питав. Він мовчав, як йому веліли. Я з'їдав принесену їжу, випивав молоко і, коли гасили світло, лягав спати. Коли ж світло в кімнаті запалювали, я прокидався. Зранку приходив той молодий парубок, приносив електробритву й зубну щітку, а сам виходив з кімнати. Я голився і чистив зуби. Після того він забирав назад електробритву й зубну щітку. У кімнаті не було нічого, крім туалетного паперу. Ні душу, ні переміни білизни. Про це я навіть не смів думати. Не було дзеркала, та я через це не відчував особливої незручності. Та найбільше допікала нудьга. Бо я проводив час у кубічній кімнатці з білими стінами сам-один від ранку до вечора, не перекидаючись ні з ким жодним словом. Байдужий до обслуговування та меню, я, наркозалежний від друкованих текстів, не міг заспокоїтися. Однак ні книжок, ні газет, ні журналів не було. Так само, як телевізора, радіо та ігор. Я не мав з ким поговорити. Не залишалося нічого іншого, як сидіти на стільці й дивитися на підлогу, стіни чи стелю. Я був у досить дивному настрої. Я йшов вулицею, коли мене схопили невідомі типи й дали понюхати чогось схожого на хлороформ, а потім кудись відвезли й запроторили в кімнату без вікон. Як не крути, незвичне становище. Така нудьга, що можна здуріти.

1 ... 96 97 98 99 100 101 102 103 104 ... 176
  1. В избранное
Отзывы - 0

Вы уже всё прочитали? Предлагаем вам поделится своим отзывом от прочитанного! Ваш отзыв будет полезен читателям, которые еще только собираются прочитать эту книгу.

Новые отзывы

  1. Гость Дмитрий Гость Дмитрий26 июнь 17:32 Приветствую! Готов купить ваш сайт knigov.ru, в том числе по цене выше рыночной. Меня зовут Дмитрий Купрацевич. В теме сайтов... Невеста Демона - Жданова Светлана
  2. Вова Вова13 ноябрь 11:04 Самая лучшая книжка в мире спасибо это третья часть Я не гость Я не в гость Я не гость... Приключения Тома Сойера - Твен Марк
  3. Иван Иван06 ноябрь 17:34 Очень интересная книга. Это третья часть. Первые две - "Контроль" и "Выбор". Спасибо автору.... Змееед - Суворов Виктор
Все комметарии
Новые книги