Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії - Роулинг Джоан Кэтлин

Він зиркнув на старий облуплений годинник, що належав колись Фабіанові Превету.

— Майже одинадцята, пора заходити в вагон.

— Не забудь передати привіт Невілу! — нагадала Джейм—сові Джіні, обіймаючи його.

— Мамо! Я ж не можу передати привіт панові професору! —Але ж ти знаєш Невіла…

Джеймс закотив очі.

— Поза школою так, а в школі він професор Лонґботом. Не можу ж я прийти на гербалогію і сказати йому: "Привіт!…"

Скрушно похитавши головою, наче дивуючись маминому невігластву, він розрядив енергію, хвицьнувши ногою Албуса.

— До зустрічі, Ал. Стережися тестралів!

— Я думав, вони невидимі? Ти ж сам казав, що вони невидимі!

Але Джеймс лише засміявся, дозволив матері себе поцілувати, поспіхом обійняв батька і заскочив у вагон, що швидко заповнювався учнями. Помахав усім рукою й побіг коридором шукати друзів.

— Тестралів не треба боятися, —заспокоїв Албуса Гаррі. — Це лагідні створіння, вони зовсім не страшні. Крім того, ви не поїдете в школу на диліжансах, а попливете на човнах.

Джіні поцілувала Албуса на прощання.

— Побачимося на Різдво.

— Бувай, Ал, — сказав Гаррі, обіймаючи сина. — Не забудь, що Геґрід запросив тебе наступної п'ятниці на чай. Не заводься з Півзом. Ніяких дуелей, поки не навчишся, як це робити. І не слухай Джеймса, якщо він почне тебе під'юджувати.

— А що, як я опинюся в Слизерині?

Він це прошепотів батькові на вухо, і Гаррі зрозумів, що лише ця мить розлуки змусила Албуса викрити всю глибину і щирість його страху.

Гаррі присів навпочіпки, і Албусове обличчя було тепер трохи вище за його власне. Албус єдиний з трьох дітей Гаррі успадкував Ліліні очі.

— Албусе Северусе, —сказав Гаррі тихенько, щоб не почув ніхто, крім Джіні, а вона була достатньо тактовна, аби вдати, ніби махає рукою Розі, яка давно вже була у вагоні, — тебе назвали на честь двох директорів Гоґвортсу. Один з них був слизеринцем, але я в житті не зустрічав відважнішої за нього людини.

— Алежякию…

— …тоді гуртожиток Слизерина поповниться чудовим учнем. Для нас це не має значення, Ал. Та якщо це для тебе має таке велике значення, то обери Ґрифіндор, а не Слизе—рин. Сортувальний Капелюх врахує твій вибір.

— Справді?

— Так було зі мною, —відповів Гаррі.

Він ще не розповідав про це дітям і побачив тепер, як здивувався Албус. Та двері вагонів уздовж поїзда вже зачинялися, розмиті постаті батьків юрмилися, востаннє цілуючи дітей і даючи їм останні поради. Албус застрибнув у вагон, і Джіні зачинила за ним двері. Учні повисовувалися з усіх сусідніх вікон. Безліч облич, на поїзді і на платформі, повернулися до Гаррі.

з Розою дивлячись на учнів.

— Не турбуйся, — заспокоїв його Рон. — Це вони мене побачили. Я дуже популярний.

Албус, Розі, Х'юґо і Лілі засміялися. Поїзд зрушив з місця, і Гаррі пішов поряд з ним, дивлячись на худорляве обличчя сина, що аж світилося від радості й хвилювання. Гаррі всміхався і махав рукою, хоч і відчував втрату, дивлячись, як віддаляється від нього син…

Остання хмарка пари розчинилася в осінньому повітрі. Поїзд завернув за ріг. Гаррі стояв з прощально піднятою

рукою.

— Усе з ним буде добре, —прошепотіла Джіні.

Гаррі глянув на неї, опустив руку й машинально торкнувся шраму—блискавки на своєму чолі.

— Я знаю.

Шрам не болів уже дев'ятнадцять років. Усе було добре.

This file was created

with BookDesigner program

bookdesigner@the-ebook.org

09.03.2008