Гаррі Поттер і напівкровний принц - Роулинг Джоан Кэтлин

- Пане професоре, а ви не сказали, що отам. - нагадав

Ерні Макмілан, вказуючи на маленький чорний казанок на письмовому столі Слизорога. Там весело булькав якийсь відвар кольору розтопленого золота, а над його поверхнею золотими рибками вистрибували величенькі краплини, однак жодна не вихлюпнулася на стіл.

- О-о-о, - протяг Слизоріг. Гаррі був упевнений, що Слизоріг і не думав забувати про цей відвар, просто чекав, доки хтось запитає, задля драматичного ефекту. - Так. Це. Оце, пані й панове, найдивовижніший відварчик, що називається фелікс-феліціс. Я так розумію, - глянув він з усмішкою на Герміону, яка голосно зойкнула, - що ви, панно Ґрейнджер, знаєте наслідки дії фелікс-феліціса?

- Це рідина успіху, - схвильовано сказала Герміона. - Від неї людині щастить!

Усі учні раптом випросталися. Гаррі тепер бачив тільки Мелфоєву біляву прилизану потилицю, бо той нарешті приділив Слизорогові всю свою увагу.

- Абсолютно правильно, ще десять очок Ґрифіндорові. Так, це саме та кумедна настійочка, що називається фелікс-феліціс, -мовив Слизоріг. - її надзвичайно непросто виготовити, найменша помилка призводить до катастрофічних наслідків. Одначе, якщо все змішати правильно, як отут, то виявиться, що всі ваші починання будуть успішні… принаймні доки не вигасне дія настоянки.

- Пане професоре, а чого ж тоді люди не п'ють її постійно? - жадібно запитав Террі Бут.

- Бо надмірне її споживання призводить до запаморочення, легковажності й небезпечної самовпевненості, - пояснив Слизоріг. - Занадто добра штука, знаєте… отруйна у великих дозах. Але якщо вживати помірно й лише вряди-годи…

- А ви її вживали, пане професоре? - зацікавлено запитав Майкл Корнер.

- Двічі в житті, - зізнався Слизоріг. - Раз, коли мав Двадцять чотири роки, а вдруге-у п'ятдесят сім. Дві столові ложки за сніданком. Два чудесні деньочки.

Він замріяно задивився у простір. Награно це було чи ні, подумав Гаррі. але справляло добрий ефект.

- І саме це, - додав Слизоріг, знову повертаючись на землю, - я й запропоную на цьому уроці, як приз.

Запала мертва тиша, у якій удесятеро голосніше чувся булькіт і клекіт у казанах.

- Однієї малесенької пляшечки фелікс-феліціса,-Слизоріг витяг з кишені крихітну скляну пляшечку з корком і всім показав, - вистачає на дванадцять годин успіху. Від світанку до заходу сонця вам щаститиме в усіх ваших починаннях. Але мушу попередити, що фелікс-феліціс заборонено вживати під час будь-яких організованих змагань… скажімо, спортивних матчів, іспитів чи виборів. Тому переможець зможе скористатися ним тільки у звичайний день… і він побачить, як цей звичайний день стане надзвичайним!

- Отож. - раптово пожвавішав Слизоріг, - як можна виграти мій дивовижний приз? Раджу вам відкрити «Прогресивну методику зіллєваріння» на десятій сторінці. У нас залишається трохи більше години, і цього часу вам мас вистачити для пристойної спроби зварити зілля «Смертельний ковток». Я знаю, що ви ще нічого такого складного не виготовляли, тому не сподіваюся, що ваше зілля буде бездоганне. Але той, у кого вийде найкраще, здобуде оцього невеличкого фелікса. Почали!

Почувся скрегіт, коли всі підсували до себе казанки, й гучний брязкіт, коли учні почали важити на терезах складники, але ніхто не зронив ні слова. Зосередженість у класі, здавалось, відчувалася на дотик. Гаррі бачив, як Мелфой гарячково гортає свою «Прогресивну методику зіллєваріння». Відразу було видно, що Мелфоєві страшенно потрібен цей успішний день. Гаррі теж схилився над пошарпаною книжкою, яку йому позичив Слизоріг.

Він роздратовано побачив, що попередній власник розцяцькував усі сторінки своїми закарлючками, тож поля аркушів були так само чорні, як і середина з друкованим текстом. Низько нахиляючись, щоб розшифрувати список необхідних складників (навіть там колишній власник залишив свої коментарі й дещо повикреслював), Гаррі побіг до шафи з запасами шукати те, що йому потрібно. Коли метнувся назад до свого казанця, то помітив, що Мелфой як заведений кришить коріння валеріани.

Усі стежили за тим. що роблять інші: перевагою і водночас вадою уроку настійок була неможливість приховати свою роботу від чужих очей. За десять хвилин уся кімната наповнилася синюватою парою. Герміона, звісно, знову всіх випереджала. Її відвар уже нагадував «однорідну рідину кольору чорної смородини», яким він, за підручником, і мав бути на середній стадії.

Гаррі покришив коріння й знову низько нахилився над книжкою. Його дуже дратувало, що доводилося розбирати інструкції, продираючись крізь ідіотські закарлючки попереднього власника, котрому чомусь не сподобалася вказівка різати біб сопофора, тож він дописав свою рекомендацію: