Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії - Роулинг Джоан Кэтлин

— " Останній ворог, якого буде знищено — це смерть", — спокійно процитував Гаррі.

— Я думала, ми маємо боротися з Відомо—Ким? — різко кинула йому Герміона, і Гаррі вирішив, що сперечатися з нею безнадійно.

Навіть таємниця срібної лані, яку намагалися обговорити друзі, здавалася Гаррі не такою важливою, несуттєвою і другорядною. Певне значення мало для нього хіба що поколювання в шрамі, яке з'явилося знову, хоч він робив усе можливе, щоб це приховати. Коли воно приходило, Гаррі усамітнювався, проте побаченим був розчарований. Видива, якими він обмінювався з Волдемортом, змінили якість — стали якісь розмиті й хисткі, то різкішали, то знову розпливалися. Гаррі розрізняв невиразні обриси предмета, схожого на череп, та ще ніби якоїсь гори, більше схожої на тінь, ніж на щось матеріальне. Гаррі, звиклий до чітких, як реальність, образів, був прикро вражений такими змінами. Його непокоїло, що зв'язок між ним і Волдемортом пошкоджено, зв'язок, якого він і боявся, і водночас, хоч би що казав Герміоні, цінував. Гаррі чомусь пов'язував незадовільну якість видінь з пошкодженням своєї чарівної палички, неначе

нова тернова паличка була винна, що він не бачить так чітко, як раніше, що діється у Волдемортовій свідомості.

Тижні повзли, і Гаррі не міг не помітити, навіть крізь свою самозаглибленість, що Рон помалу перебирає ініціативу. Може, вирішив надолужити згаяне за час своєї відсутності, а, може, апатичність Гаррі пробудила в ньому приспані задатки лідера, та саме Рон тепер підштовхував і закликав друзів до дій.

— Залишилося три горокракси, — невтомно повторював він. — Потрібен план дій! Де ми ще не шукали? Ану, пройді мося ще раз. Сиротинець…

Алея Діаґон, Гоґвортс, будинок Редлів, "Борджин і Берке", Албанія — Рон з Герміоною знову й знову прокручували в уяві всі ті місця, де, як їм було відомо, жив, працював, перебував чи скоював убивства Том Редл. Гаррі долучався лише для того, щоб Герміона йому не докучала. Він із задоволенням посидів би в тиші, намагаючись проникнути у Волдемортові думки, щоб з'ясувати щось про бузинову паличку, однак Рон наполягав, що їм треба побувати в най—неймовірніших місцях — тільки для того, не сумнівався Гаррі, щоб не засиджуватися на місці.

— Усе може бути, — відповідав на закиди Рон. — Верхній Флеґлі — чаклунське село, він міг там жити. Треба побувати там і самим усе рознюхати.

Під час цих періодичних вилазок на чаклунську територію їм траплялося бачити хапунів.

— Деякі з них нічим не кращі за смертежерів, — казав Рон. —Ті, на яких я нарвався, були, звичайно, нікчемні, але Білл вважає, що деякі дуже небезпечні. У "Поттерварті" навіть казали…

— Де—де? — не зрозумів Гаррі.

— У "Поттерварті", хіба я не казав, як вона називається? Це та програма, яку я увесь час хочу зловити по радіо, єдина, що повідомляє правду про все, що діється! Майже всі інші радіостанції підтримують політику Відомо—Кого. Всі, крім "Поттерварти". Добре було б, щоб ви самі її почули, але дуже важко настроїтися…

Рон щовечора відбивав чарівною паличкою різні ритми на своєму бездротовому радіоприймачі, ручечки якого крутилися самі собою. Іноді крізь тріск ефіру проривалися уривки порад, як лікувати драконячу вітрянку, а якось вони навіть почули кілька тактів шлягеру "Казан, повний любові". Тарабанячи по приймачу, Рон намагався вгадати пароль, навмання бурмочучи всілякі випадкові слова.

— Переважно це щось пов'язане з Орденом, — казав він. — Біллові чомусь завжди вдається вгадати пароль. Нічого, рано чи пізно вгадаю…

Однак Ронові пощастило аж у березні. Гаррі сидів на варті біля входу в намет, ліниво спостерігаючи, як пробиваються крізь холодний ґрунт пагони гадючої цибульки, коли з намету почувся схвильований крик Рона.

— Зловив! Зловив! Пароль був "Албус"! Гаррі, сюди! Уперше за багато днів забувши про Смертельні реліквії,

Гаррі поспіхом забіг у намет і побачив, як Рон з Герміоною стоять навколішки біля маленького радіоприймача. Герміона, що з нудьги натирала до блиску Ґрифіндорів меч, сиділа з роззявленим ротом і дивилася на крихітний динамік, з якого лунав добре знайомий голос.

— …просимо вибачення за нашу тимчасову відсутність в ефірі, яку спричинили візити чемності, з якими до багатьох у нашому регіоні завітали симпатяги—смертежерчики.

— Та це ж Лі Джордан! —вигукнула Герміона.

— Знаю! — засяяв Рон. — Круто, скажіть?

— …ми знайшли собі нове безпечне місце, —вів далі Лі, — і я радий вітати в студії наших постійних працівників, які вестимуть передачу разом зі мною. Добрий вечір, хлопці!