Під куполом - Кинг Стивен

«Я знаю, що ти робив з ними в тій коморі, — говорили вони. — Я все знаю».

Йому знадобилася вся його воля, щоб не натиснути на курок пістолета, коли він просунув його крізь грати, щоб загасити назавжди той проклятий допитливий погляд.

— Ти ще й накульгуєш.

— Це через тих дітей, котрих ми знайшли там, на озері Честер. Я одного малого ніс на руках і, здається, розтягнув собі зв'язки.

— Ти певен, що не щось гірше? На тебе з Тібодо чекає робота за… — Великий Джим поглянув на годинник, — за три з половиною години, і ти її мусиш зробити перфектно. Без жодної похибки.

— А чому не зразу, як стемніє?

— Тому що та відьма ще робитиме газету зі своїми двома тролями. З Фріменом і тим, іншим. Спортивним репортером, котрий завжди паплюжить «Вайлдкетс».

— Тоні Гай.

— Так, саме він. Я взагалі-то не проти, хай би їм дісталося, особливо їй, — верхня губа Великого Джима підсмикнулась вгору в його собачій імітації посмішки. — Але там не мусить бути ніяких свідків. Ніяких очевидців, я маю на увазі. А от що люди чутимуть… це зовсім інша купа гною.

— А що ти хочеш, щоб вони почули, тату?

— Ти певен, що в змозі це зробити? Бо натомість я можу послати з Картером Френка.

— Ні! Я допоміг тобі з Коґґінсом, і зі старою леді я тобі допоміг сьогодні вранці, я заслужив на цю роботу!

Великий Джим окинув його оцінюючим поглядом. А тоді кивнув.

— Гаразд. Але тільки щоб тебе не зловили, щоб навіть не побачили.

— Не хвилюйся. Так що ти хочеш, щоби почули… слухачі?

Великий Джим йому пояснив. Великий Джим розповів йому все.

Це добре, подумав Джуніор. Він мусив визнати: його дорогенький татусь нічого не залишає поза увагою.

15

Коли Джуніор піднявся нагору, щоб «дати відпочинок нозі», Великий Джим прикінчив свій сендвіч, витер жир з підборіддя, а тоді зателефонував на мобільний Стюарту Бові. Почав він із того питання, що його ставлять усі, хто телефонує комусь на мобільний.

— Де ти?

Стюарт доповів, що вони прямують до похоронного салону, трохи випити. Знаючи ставлення Великого Джима до алкоголю, він промовив це з класичною інтонацією трударя: «Роботу я зробив, тепер маю право і задоволення отримати».

— Гаразд, але не більше, ніж по чарочці. У тебе ще є справи цього вечора. І в Ферна з Роджером теж.

Стюарт енергійно запротестував.

Вислухавши його аргументацію, Великий Джим продовжив:

— Мені треба, щоб ви троє о дев'ятій тридцять були в середній школі. Там будуть нові офіцери (до речі, серед них також і сини Роджера) тож я хочу, щоб і ви там були. — Раптом його надихнула Муза. — Фактично, хлопці, я хочу зробити вас сержантами Служби внутрішньої безпеки Честер Мілла.

Стюарт нагадав Великому Джиму, що його з Ферном чекають чотири нових трупи, котрі їм треба обробляти. З його крутим янкі-акцентом ключове слово прозвучало як трууби.

— Квартет з маккейнівського обійстя може зачекати, — сказав Великий Джим. — Вони вже мертві. А в нас тут надзвичайна ситуація, якщо ти цього ще не знаєш. Поки вона не вирішиться, всі ми мусимо тягнути гуж. Докладатися. Підтримувати команду. О дев'ятій тридцять у школі. Але ще перед тим ти мусиш виконати деяку іншу роботу. Часу багато не забере. Дай-но мені Ферна.

Стюарт спитав, навіщо Великому Джиму знадобилося побалакати з Ферном, котрого сам він вважав (не безпідставно) тупеньким братиком.

— Не твоя печаль. Просто передай йому слухавку.

Ферн привітався. Великий Джим себе цим не обтяжив.

— Ти колись був у добровольцях, еге ж? Поки їх не розформували?

Ферн підтвердив, що дійсно входив до складу допоміжної бригади пожежної частини Честер Мілла, не уточнюючи, що покинув цю справу ще за рік до того, як волонтерську службу скасували (після відмови виборних закласти в бюджет 2008-го кошти на їх утримання). Також він не уточнив, що регулярна занятість волонтерів по вікендах у акціях зі збирання пожертв на пожежну службу вельми конфліктувала з його пивними звичками.

Великий Джим сказав йому:

— Я хочу, щоби ти пішов до поліцейської дільниці й узяв ключ від пожежної частини. Потім подивися, чи лежать там у сараї ті портативні помпи, котрими учора користувався Берпі. Мені казали, Що він із жінкою Перкінса їх саме туди поклали, і добре, щоб так воно й було.

Ферн зауважив, що, наскільки йому відомо, ті наплічні помпи спочатку було взято зі складу Берпі, тож вони є власністю Роммі.