Танцюй, танцюй, танцюй. Том 2 - Мураками Харуки

— Ви — чудовий кухар! — захоплено сказала вона.

— Та який там «чудовий». Просто я вкладаю душу в те, що роблю. От у чому вся суть. Найголовніше — як ставишся до будь-якої справи. Якщо з любов’ю, то до певної міри свого досягаєш. Якщо намагаєшся жити легко, то до певної міри тобі це вдається.

— І не більше?

— А більше — це вже як пощастить, — відповів я.

— Я бачу, ви — майстер заганяти людину в депресію. А ще дорослими себе вважаєте! — обурилася вона.

Ми вдвох прибрали тарілки зі стола, вийшли з готелю, щоб прогулятися по гамірному бульвару Калакава, який тільки-но починав запалювати вечірні вогні. Ми зазирали в різноманітні, хоч чимось привабливі крамнички, прицінювалися до товарів, розглядали перехожих на вулиці й перепочили в переповненому барі готелю «Роял Гаваян». Там для себе я замовив «Пінья-коладу», а для Юкі — фруктовий сік. І подумав, що, напевне, саме таке галасливе нічне місто страшно не подобається Діку Норту. Не те що мені.

— Слухайте, а що ви думаєте про маму? — запитала Юкі.

— Якщо чесно — я погано розумію людей при першій зустрічі, — відповів я, трохи подумавши. — Щоб зібратися з думками й дійти певного висновку, мені потрібен час. Бо я — тугодум.

— Але ж ви трохи розсердилися, чи не так?

— Невже?

— Ага. Це було написано на вашому обличчі, — сказала Юкі.

— Можливо, — визнав я. І, поглядаючи на вечірнє море, ковтнув «Пінья-колади». — Якщо ти так кажеш, то, може, й розсердився.

— На що?

— На те, що ніхто з людей, які мали б за тебе відповідати, не збирається всерйоз цього робити. А втім, дарма сердився. Я не маю права сердитись, а якби й сердився — ніякої користі із цього не було б.

Юкі взяла з тарілки солоний крендель і почала його хрумати.

— Очевидно, ніхто не знає, як діяти. Усі вважають, що треба щось робити, а що саме — не знають.

— Мабуть, так… Схоже, що ніхто не знає.

— А ви знаєте?

— Я думаю, треба почекати, поки натяки не наберуть конкретної форми, і лише тоді до чогось братися. Коротко кажучи…

Перебираючи пальцями комір футболки, Юкі на мить замислилася над тим, що я сказав. Але, видно, нічого не зрозуміла.

— А що це означає?

— Це означає, що треба почекати, — пояснив я. — Терпеливо чекати, коли настане слушний час. Нічого силоміць не змінювати, а стежити, як складаються обставини. Дивитися на все неупередженим поглядом. І тоді само собою стане зрозумілим, що треба робити… Та, на жаль, усі дуже зайняті. Дуже талановиті, дуже заклопотані власними справами. І надто зосереджені на собі, щоб усерйоз думати про неупередженість.

Юкі підперла щоку долонею і вільною рукою взялася змахувати крихти кренделя з рожевої скатертини. За сусіднім столом сиділо літнє американське подружжя — чоловік у строкатій гавайській сорочці, жінка у строкатому платті — й потягувало з величезних келихів яскраві тропічні коктейлі. Вони мали вигляд дуже щасливих людей. У внутрішньому дворику дівчина, так само у строкатому платті, награючи на електричному піаніно, співала «Song for You». Співала так собі, але я не сумнівався, що це була саме ця пісня. Повсюди у дворику гойдалися газові світильники, схожі на смолоскипи. Коли пісня скінчилася, кілька людей заляскали в долоні. Юкі взяла мою склянку і ковтнула «Пінья-колади».

— Смачно, — сказала вона.

— Пропозицію підтримую! — погодився я. — Два голоси за «смачно».

Якусь хвилину Юкі пильно дивилася на мене із здивованим виразом обличчя.

— Я ніяк не збагну, що ви за людина. Начебто зовсім нормальна і водночас — із серйозними відхиленнями в психіці.

— Але ж буває і так, що цілковита нормальність є в той самий час відхиленням від норми. А тому не бери собі цього до голови, — пояснив я. І на дивування привітної офіціантки замовив іще «Пінья-колади». Похитуючи стегнами, вона принесла напій, вписала в рахунок і зникла, залишивши після себе широку посмішку чеширського кота ^[34].

— Ну, то що ж мені робити? — запитала Юкі.

— Твоя мати хоче з тобою частіше зустрічатися, — відповів я. — Навіщо — невідомо. Бо вона мені не родичка і трохи особлива людина. Та якщо двома словами — їй хочеться вийти за межі відносин матері й дочки, що породжують незгоду між вами, й просто подружитися з тобою.