РАЙ.центр - Дашвар Люко
Книга РАЙ.центр - Дашвар Люко читать онлайн Проза / Современная проза бесплатно и без регистрации.
Помешкання в центрі мегаполісу, навчання в престижному виші, роман з багатієм — для провінціала то межа успішності, ніби опинитись у центрі раю! Заради цього можна поступитися принципами, сховати гордість, збрехати…
Але чи є в тому раю — у брендованому одязі, у шикарних офісах та автівках представницького класу — безгрішні душі? Бо тільки безгрішна душа зможе побачити двох вояків гетьмана Петра Дорошенка, які пробудилися через 340 років, щоб відшукати РАЙ. центр.
1 116 0 14:22, 04-05-2019Книгу РАЙ.центр - Дашвар Люко читать онлайн бесплатно - страница 81
— Помічником? — задумався механік. — У мене ще курс вишу попереду…
— Переведешся на заочний. Поселишся у моїй квартирі..
— Тут?
— Ні, сонце! Тут не можна. Про цю квартиру всі знають. В іншій… У мене є ще одна квартира. Я навідуватимусь до тебе щодня. — Підскочила. — Пішли, пішли зі мною…
Побігла в кухню, без коливань дістала з-під холодильника
пакет з грішми. Тисяч сорок баксюків Макарові в руки.
— Тобі, любий. Вдягнися гарно. Купи собі недорогу машину. Тисяч за двадцять п'ять. Шкода, відпочити цим літом не доведеться. Хіба що два-три дні на Середземномор'ї. Працюватимемо. Хай інші втрачають свої шанси. Ми не проґавимо! Ми…
Мартине захоплене базікання перервав телефонний дзвінок.
— Так, Володимире Гнатовичу. Вже їду, — слухавку поклала. Макара обійняла. — Тримай кулачки, любий. Зараз поговорю з Сердюком про вакантну посаду.
— Я з тобою!
— Ні! Ти їдь до своєї нової оселі. Одяг гарний купи. Машину вибери. Сьогодні — останній вільний день, використай його для себе. Завтра почнеться робота.
Марта заходилася вдягатися. Голий Макар дивився на гладкий обвислий зад і розумів: робота почалася ще вчора. «За добу я заробив… немало, — подумав. — Гоцик вдавився б од заздрощів».
Зранку Макс і Гоцик сиділи на ще не засміченому відпочивальниками березі Труханового острова, дивилися на темну воду під пішохідним мостом.
— Ти що-небудь знаєш про поведінку… ріки?.. Мабуть, вона віднесла тіло… — говорив, наче спотикався, Гоцик.
— Мені здається, вона… має бути… тут, — так само важко відповів Макс. Глянув на мобільний, що розривався від дзвінків увесь вчорашній вечір, ніч і цей ранок.
— Чому не відповідаєш? — спитав Гоцик.
— Я знаю, що вони скажуть…
Макс вирубив мобільний, роздягся, поклав усі речі у футболку і перехопив її вузлом.
— Може, по черзі?
Гоцик не відповів. Стягнув одяг. Покидав на акуратний згорток Макса, підхопив усе гамузом і сховав у кущах біля мосту.
— Пішли, — Максу. До води. Чого час гаяти? Може, дійсно Дніпро змилостивиться і вони знайдуть сьогодні… Любу.
До опівдня відпочивальники билися один з одним об заклад, хто з двох ідіотів, які без передиху пірнають під мостом, першим піде на дно, а близько дванадцятої Макса і Гоцика з води затягли на моторний човен два сержанти річкової міліції.
— Що, чуваки, діамант загубили чи жити набридло? — спитав один.
— І загубили, і набридло, — напружився Гоцик. — Ви б відпустили нас, командири… Ми нікого не вбивали.
Макс почув — «не вбивали». Смикнувся до сержанта.
— Там, на березі… наші речі. Мобільний… «Верту»… сім тисяч єврів. Візьміть, тільки допоможіть. Ви ж — річкова міліція?
Сержанти почули — «Верту». Розповідали їм по такий апарат…
Бачили. На рекламі у глянцевих журналах. Чи справді така дорога забавка? До берега пристали, одяг хлопців на човен забрали і знову відпливли на середину Дніпра.
— Давайте, чуваки, коліться… Що за допомога? — видирали один в одного коштовну цяцьку. Все роздивлялися, не приховували здивування: і за що сім тисяч еврів? Хай забере назад свій мобільний і просто, без понтів, дасть їм сім тисяч єврів. Чи п'ять. Чи… дивлячись, що за допомога.
— Дві ночі тому… з мосту у Дніпро… дівчина кинулася… Потонула… Треба знайти… тіло, — Макс говорив і сам не вірив.
Гоцик закам'янів. Він не хотів знати, яким чином Люба опинилася у Дніпрі. Може, романтичні купання серед ночі… Може, ще якась забава, але зараз, коли Макс сказав — «кинулася з мосту», Гоцик раптом перелякався й усвідомив: Люба загинула не випадково і не через трагічний збіг обставин, добровільно кинулася з мосту і потонула, бо хотіла померти. Це ж як?..
Померкло. Це ж чому?.. У голові — тисяча бджіл. Сила пішла. Гоцик намагався повернути до Макса голову, подивитися йому в очі, але сила пішла і, коли за півгодини його заштовхнули в прохолодну після літньої спеки камеру без вікон, Гоцика тільки й вистачило — впасти на підлогу і завмерти. Поряд кричав Макс. Лупив кулаками у двері, вимагав шукати Любу, а Гоцик сидів на брудній підлозі, дивився на обмальовану брудотою стіну, а бачив ніч, Дніпро, пішохідний міст… Вона — як? Спокійно йшла мостом, залізла на огорожу й кинулася вниз? А цей… Він же скиглить, що любить її…
Де і сила взялася. Гоцик встав з підлоги, відірвав Макса від дверей… Обличчя не бачив. Нічого не бачив. Очі кров'ю залило — знав би раніше, під мостом серед Дніпра й залишив би. Задихнувся і важко ударив туди, де мало бути обличчя метросексуала.
- В избранное
Вы уже всё прочитали? Предлагаем вам поделится своим отзывом от прочитанного! Ваш отзыв будет полезен читателям, которые еще только собираются прочитать эту книгу.
Оставить комментарий- Гость Дмитрий26 июнь 17:32 Приветствую! Готов купить ваш сайт knigov.ru, в том числе по цене выше рыночной. Меня зовут Дмитрий Купрацевич. В теме сайтов... Невеста Демона - Жданова Светлана
- Вова13 ноябрь 11:04 Самая лучшая книжка в мире спасибо это третья часть Я не гость Я не в гость Я не гость... Приключения Тома Сойера - Твен Марк
- Иван06 ноябрь 17:34 Очень интересная книга. Это третья часть. Первые две - "Контроль" и "Выбор". Спасибо автору.... Змееед - Суворов Виктор