Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії - Роулинг Джоан Кэтлин

Так близько… так близько…

Величезним напруженням волі Гаррі заблокував свідомість від Волдемортових думок, і повернувся в темряву, де сидів, прив'язаний до Рона, Герміони, Діна й Ґрипхука, і прислухався до Ґрейбека і Скабіора.

— "Герміона Ґрейнджер", — читав Скабіор, — "бруднокров ка, котра, як відомо, тиняється разом з Гаррі Поттером".

Шрам палав у тиші, але він зробив неймовірне зусилля, щоб залишитися тут і не зісковзнути у Волдемортову свідомість. Почув, як зарипіли Ґрейбекові черевики, коли той присів навпочіпки біля Герміони.

— А знаєш, симпатюля, хтось на цій фотці дуже на тебе схожий.

— Це не я! Не я!

Нажаханий Герміонин крик був немовби підтвердженням цього факту.

— "…котра, як відомо, тиняється з Гаррі Поттером", — неголосно повторив Ґрейбек.

Усі довкола завмерли. Шрам несамовито болів, та Гаррі з останніх сил чинив опір Волдемортовим думкам. Ще ніколи не було так важливо залишатися самим собою.

— Ну, це вже інша справа, скажи? — прошепотів Ґрейбек. Усі мовчали. Гаррі відчув, як завмерла в очікуванні зграя

хапунів, як затремтіла Герміонина рука. Ґрейбек розігнувся й ступив кілька кроків до того місця, де сидів Гаррі, знову нахилився й уважно придивився до безформних рис його обличчя.

— А що це в тебе на лобі, Верноне? — м'яко запитав він, війнувши на Гаррі смородом з рота, і притис брудного пальця до розтягнутого шраму.

— Не торкайся! — крикнув Гаррі, не в змозі втриматися. Боявся, що його зараз знудить від болю.

— Поттер, ти ж начебто носив окуляри?—видихнув Ґрейбек.

— Я знайшов окуляри! — вигукнув якийсь хапун, що ховався позаду. — У наметі були окуляри, Ґрейбек, зараз…

І за кілька секунд Гаррі нап'яли на носа окуляри. Хапуни підступили ближче, придивляючись.

— Це він! — проскрипів Ґрейбек. — Ми вловили Поттера! Вони аж відсахнулися на кілька кроків, приголомшені тим,

що зробили. Гаррі боровся, щоб зберегти свою присутність у розколотій болем голові, і не придумав, що й сказати. Фрагменти видінь проривалися на поверхню свідомості…

… він линув навколо високих мурів чорної фортеці…

Ні, він був Гаррі, зв'язаний, обеззброєний, і в смертельній небезпеці…

…дивився вгору, на найвище вікно найвищої вежі…

Він — Гаррі, а вони упівголоса вирішували його долю…

…час летіти…

— …у міністерство?

— Під три чорти міністерство! — прогарчав Ґрейбек. — Вони припишуть усі заслуги собі, а ми лишимося ні з чим. Я віддав би його прямо в руки Відомо—Кому.

— Ти його викличеш? Сюди? — з благоговійним трепетом запитав Скабіор.

— Ні, —гаркнув Ґрейбек, — я не маю… кажуть, його база — у Мелфоїв. Доставимо хлопця туди.

Гаррі подумав, що знає, чому Ґрейбек не може викликати Волдеморта. Вовкулаці дозволяли носити смертежерську мантію, якщо хотіли його для чогось використати, але тільки найближче до Волдеморта коло осіб було позначене Чорними мітками. Ґрейбек не був удостоєний цієї найвищої честі.

Шрам знову запекло…

…і він здійнявся в нічне небо та й полетів до вікна на верхівці вежі…

— …а це точно він? Бо якщо ні, Ґрейбек, то ми всі трупи.

— Хто тут командує? —заревів Ґрейбек, приховуючи хвилинну розгубленість. — Я кажу, що це Поттер, а він плюс його чарівна паличка — це двісті тисяч ґалеонів на бочку! Але якщо ви такі боягузи й не хочете зі мною, то нехай усе буде моє, а як пощастить, то ще й дівулька на додачу!

…вікном була звичайна щілина в чорному камені, й туди ніяк не міг пролізти чоловік… у вікні виднілася худа, як скелет, людина, що скорчилася під ковдрою… мертва чи спить?…

— Добро! —озвався Скабіор. —Добро, ми з тобою, Ґрейбек! А що робити з цими?

— Та теж можна взяти. Маємо двох бруднокровців, це ще десять ґалеонів. І дай мені меча. Якщо то рубіни, то теж набі жить кругленька сума.

Полонених поставили на ноги. Гаррі чув, як швидко й нажахано дихає Герміона.

— Тримайте їх міцно. Я беру Поттера! — сказав Ґрейбек і схопив Гаррі за волосся. Довгі жовті нігті дряпнули його по голові. — На рахунок "три"! Раз… два… три…

Вони роз'явилися, тягнучи бранців за собою. Гаррі пручався, намагався скинути Ґрейбекову руку, та це було безнадійно. Рон і Герміона були міцно притиснуті до нього з боків, він не міг від'єднатися від групи, ледве дихав, а шрам запік ще болючіше…

…він змією протиснувся у щілину вікна й невагомо, як: туман, опустився на підлогу схожої на камеру кімнатки…