Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії - Роулинг Джоан Кэтлин

— Так, прошу фальшивих Поттерів займати чергу, —сказав Муді.

Рон, Герміона, Фред, Джордж і Флер вишикувалися перед сяючою раковиною тітки Петунії.

— Одного не вистачає, — зауважив Люпин.

— Осьо,—похмуро буркнув Геґрід, схопив за комір Мандан—ґуса й поставив одразу за Флер; та наморщила носа й ступнула крок уперед, опинившись між Фредом і Джорджем.

— Я ж ото казав, що ліпше б я був охоронцем, — пробурмотів Манданґус.

— Цить, — прогарчав Муді. — Я тобі вже теж казав, безхребетний хробаче, що як нарвемося на смертежера, то він захоче Поттера впіймати, а не вбити. Дамблдор завжди казав, що Відомо—Хто захоче покінчити з Поттером особисто. Якраз охоронцям і буде найгірше, бо смертежери їх убиватимуть не задумуючись.

Це не дуже заспокоїло Манданґуса, але Муді вже вийняв з—під плаща шість чарочок, роздав усім, і в кожну налив багатозільної настійки.

— Ну, всі разом…

Рон, Герміона, Фред, Джордж, Флер і Манданґус вихилили чарки. Усі зойкнули й скривилися, коли юшка потекла їм у горло. їх миттєво почало роздувати й спотворювати, наче вони були з гарячого воску. Герміона й Манданґус на очах підросли; натомість Рон, Фред і Джордж зменшилися; чуби їхні потемнішали, а довге волосся Герміони й Флер ніби змоталося їм у голову.

Муді, якого це анітрохи не вразило, почав розв'язувати свої великі мішки, а як розігнувся, то перед ним, хекаючи й відсапуючись, стояло шестеро Гаррі Поттерів.

Фред і Джордж повернулись один до одного й сказали в один голос: — Ого… ми ж однакові!

— Хтозна, чогось мені здається, що я все одно гарніший, —роздивлявся своє віддзеркалення в чайнику Фред.

— Бе—е, — скривилася Флер, побачивши себе у дверцятах мікрохвильовки, — Білл, не дивись на мене… я бридка.

— Для тих, у кого одяг став завеликий, я маю менші розміри, — Муді вказав на перший мішок. — І навпаки. Не забудьте про окуляри, в бічній кишеньці є шість пар. А як одягнетесь, то в другому мішку знайдете свій багаж.

Справжній Гаррі подумав, що нічого химернішого він ще не бачив — а йому доводилось бачити чимало дивовиж. Він дивився, як шестеро його двійників нишпорять у мішках, витягують одяг, надівають окуляри й запихають у мішки свої речі. Хотілось попросити їх поводитися делікатніше, коли вони почали безцеремонно роздягатися, виставляючи напоказ його тіло — чого, мабуть, не робили б зі своїм.

— Я знав, що Джіні набрехала про татуювання, — сказав Рон, розглядаючи свої голі груди.

— Гаррі, в тебе такий жахливий зір, — зітхнула Герміона, нап'ялюючи окуляри.

Одягнувшись, фальшиві Гаррі Поттери взяли з другого мішка по рюкзаку й по совиній клітці з опудалом полярної сови в кожній.

— Добре, —сказав Муді, коли перед ним нарешті вишикувались семеро екіпірованих Поттерів—очкариків з багажем У Руках. — Пари будуть такі: Манданґус полетить зі мною, на мітлі…

— А чо' це я з тобою? — крекнув найближчий до дверей Гаррі.

— Бо саме за тобою треба пильнувати, — прогарчав Муді, що й справді вже не зводив з Манданґуса свого магічного ока:

— Артур і Фред…

— Я — Джордж, — сказав близнюк, на якого вказував Муді. — Ви що, не можете нас розрізнити, навіть коли ми стали Гаррі?

— Вибач, Джордж…

— Та я вас підколов, я справді Фред…

— Не клей дурня! — гаркнув Муді. — Другий з вас… Джордж, Фред чи хто там він… хай буде з Ремусом. Міс Делакур…

— Я посаджу Флер на тестрала, — втрутився Вілл. — Вона не любить мітел.

Флер підійшла й стала коло нього, обдарувавши Вілла таким сентиментальним і відданим поглядом, якого, сподівався Гаррі, ніхто й ніколи більше не побачить на його обличчі.

— Міс Ґрейнджер теж на тестралі, разом з Кінґслі… Герміона щасливо всміхнулася Кінґслі; Гаррі знав, що

Герміона теж невпевнено тримається на мітлі.

— Роне, лишилися ми з тобою! —Тонкс радісно помахала Ронові, перекинувши кухонну підставку для чашок.

Рон не був такий задоволений, як Герміона.

— А ти зо мною, Гаррі. Всьо файно? — запитав трохи стурбований Геґрід. — Будемо на мотоциклю, бо я си заважкий для мітел і тестралів. Тіко ти будеш у тій колясочці, бо на самому мотоциклю тобі не стане мійсця.

— Чудово, — сказав Гаррі не дуже щиро.

— На нашу думку, смертежери очікують, що ти будеш на мітлі, — сказав Муді, мабуть, здогадуючись, що відчуває Гаррі. — Снейп мав досить часу, щоб розповісти їм про тебе все, тож якщо нарвемося на якихось смертежерів, то можна не сумніватися, що вони виберуть одного з тих Поттерів, що вільно володіють мітлою. Ну, все, — він зав'язав мішок з одягом фальшивих Поттерів і пішов до дверей, — до відльоту лишається три хвилини. Немає сенсу замикати двері, бо вони все одно не стримають смертежерів, коли ті сюди припруться… Ходімо…