Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії - Роулинг Джоан Кэтлин

— Невже в міністерстві нема кому з ним боротися? — сердито запитав Рон.

— Та є, Роне, але люди залякані, — відповів містер Візлі, — бояться, що наступними зникнуть вони, і що нападуть на їхніх дітей! Скрізь ходять паскудні чутки; я, наприклад, не вірю, що викладачка маґлознавства з Гоґвортса пішла у відставку, її вже кілька тижнів не бачили. Тим часом Скрімджер цілими днями сидить, замкнувшись у кабінеті. Сподіваюся, що він там розробляє хоч якийсь план.

У паузі місіс Візлі чарами відсунула порожні тарілки й подала яблучний пиріг.

— Нам тгеба вигішити, як тебе замаскувати, 'Аггі, — сказала Флер, коли всім подали десерт. — Для весілля, —пояснила вона, побачивши його розгублений вигляд. — Сегед наших гостей, згозуміло, не буде смегтешегів, але не можна гагантувати, що після к'елиха шампанського в когось не гозв'яжеться язик.

Гаррі зробив з цих слів висновок, що вона й далі підозрює Геґріда.

— Слушно, — сказала місіс Візлі з чільного місця за столом. Начепивши на кінчик носа окуляри, вона переглядала велетенський перелік справ, які треба було зробити, нашкрябаний нею на довжелезному сувої пергаменту. — Роне, ти нарешті прибрав у своїй кімнаті?

— Навіщо? — вигукнув Рон, спересердя кинувши ложку. — Навіщо прибирати в моїй кімнаті? Нам з Гаррі вона подобається така, як є!

— Юначе, за кілька днів — весілля твого брата…

— Вони що, братимуть шлюб у моїй кімнаті? — лютував Рон. — Ні! То навіщо, заради Мерліна, з його обвислим лівим…

— Не говори так з матір'ю, — суворо урвав його містер Візлі. — І роби, що сказано.

Рон сердито зиркнув на батьків і накинувся на останні шматочки яблучного пирога.

— Я допоможу, там же й мої лахи, — сказав Гаррі Ронові, проте місіс Візлі заперечила:

— Ні, любий Гаррі, краще допоможи Артурові почистити курник, а тобі, Герміоно, я буду вдячна, якщо ти перестелиш постіль для мосьє й мадам Делякурів, ти ж знаєш, вони прибувають завтра, об одинадцятій ранку.

Та виявилося, що біля курчат роботи мало.

— Не варто, е—е, казати про це Молі, — попросив містер Візлі Гаррі, заступаючи вхід у курник, — але, е—е, Тед Тонкс прислав мені те, що лишилося від Сіріусового мотоцикла, і я, е—е, переховую… тобто зберігаю його тут. Фантастичні Речі: там є вихлопна ніжка… здається, так воно називаєть ся… є чудесний акумулятор і є чудова нагода з'ясувати, як Діють гальма. Я хочу його скласти знову, якщо Молі не… тобто, якщо я матиму час.

Коли вони повернулися в дім, місіс Візлі ніде не було видно, тож Гаррі крадькома піднявся до Ронової кімнатки на горищі.

— Та прибираю, прибираю!… А, це ти, — полегшено зітхнув Рон, коли в кімнату зайшов Гаррі. Рон знову ліг на ліжко, з якого, здається, щойно встав. У кімнаті був такий самий розгардіяш, як і впродовж усього тижня. Єдина зміна — що в кутку сиділа Герміона, в ногах якої муркотів її пухнастий рудий Криволапик, а вона сортувала на дві величезні купи книжки, з яких деякі, як упізнав Гаррі, належали йому.

— Здоров, Гаррі, — привіталася дівчина, коли він сідав на свою розкладачку.

— А як тобі вдалося змитися?

— Ой, просто Ронова мама забула, що вчора ми з Джіні вже перестелили постіль, — пояснила Герміона, кинувши на одну купу "Нумерологію і граматику", а на другу — "Розквіт і занепад темних мистецтв".

— Ми саме говорили про Дикозора, — сказав Гаррі Рон. — Я думаю, він вижив.

— Але ж Білл на власні очі бачив, яку нього влучило смертельне закляття, — засумнівався Гаррі.

— Воно—то так, але Вілла теж обстрілювали, — не здавався Рон. — Може, він щось не те побачив?

— Навіть якщо смертельне закляття й не влучило, він усе одно впав метрів із трьохсот, — додала Герміона, зважуючи в руці "Квідичні команди Британії та Ірландії".

— Він міг захиститися закляттям "щит"…

— Флер казала, що йому вибило з руки чарівну паличку, —

заперечив Гаррі.

— Ну, якщо вам так хочеться, щоб він загинув, — роздрато вано буркнув Рон, кулаком поправляючи зручніше подушку.

— Та ж ясно, що не хочеться! — Герміона була шокована. — Це просто жахливо, що він загинув! Але будьмо реалістами!

Гаррі вперше уявив собі Дикозорове тіло, застигле, як колись Дамблдорове — тільки магічне око ще крутилося в очниці. Відчув і певну відразу, і химерне бажання розсміятися.

Мабуть, смертежери замели по собі сліди, тому його ніхто й не знайшов, — розважливо припустив Рон.

— Ага, — погодився Гаррі. — Як з Варті Кравчем, якого перетворили на кістку й закопали в Геґріда на городі. Можливо, вони трансфігурували Муді й зробили з нього опудало…