Гаррі Поттер і в’язень Азкабану - Роулинг Джоан Кэтлин

— Фред! — обурилася Джіні.

— Ти ж сам казав, що він лише спить і їсть, — докинув Джордж.

— А колись, щоб нас захистити, він покусав Ґойла! — заперечив бідолашний Рон. — Пам’ятаєш, Гаррі?

— Так, це правда, — підтвердив Гаррі.

— То була його зоряна година, — ледь не пирхнув зі сміху Фред. — Нехай шрам на Ґойловому пальці буде вічним пам’ятником Скеберсу. Поїдеш у Гоґсмід і купиш собі нового. Було б чим перейматися!

Щоб підбадьорити Рона, Гаррі запросив його на останнє тренування ґрифіндорської команди перед грою з Рейвенкловом і пообіцяв, що після тренування дасть політати на «Вогнеблискавці». Це подіяло на всі сто («Класно! А можна, я на ній зроблю кілька ударів по воротах?»), і вони попрямували на стадіон.

Мадам Гуч, що й далі опікувалася Гаррі на ґрифіндорських тренуваннях, була, як і всі, вражена «Вогнеблискавкою». Вона взяла мітлу в руки і почала роздивлятися її як фахівець.

— Гляньте, як тут усе збалансовано! «Німбуси» мають одну малесеньку ваду — легенький крен хвоста, з роками це трохи уповільнює рух. О, держак теж удосконалили, він тепер трохи тонший, ніж у «Клінсвіпів», нагадує мені старі моделі «Срібних стріл» — шкода, що їх уже не випускають. Я вчилася літати на «Срібній стрілі», то була чудова мітла…

Мадам Гуч не могла зупинитися.

— Е–е… мадам Гуч? — втрутився Вуд. — Можна, Гаррі сяде на «Вогнеблискавку»? Нам треба починати…

— А… ну, так… тримай, Поттере, — схаменулася мадам Гуч. — А ми тут посидимо з Візлі…

Удвох з Роном вони пішли на трибуни, а вся команда оточила Вуда, щоб послухати останні настанови перед завтрашнім матчем.

— Гаррі, я щойно довідався, що в Рейвенклові ловцем буде Чо Чанґ. Вона четвертокласниця і непоганий гравець… Я, чесно кажучи, сподівався, що вона ще не в формі, у неї були серйозні травми. — Вуд насупився: він був явно невдоволений, що Чо Чанґ так несвоєчасно видужала. — Але, з іншого боку, — додав він, — у неї ж «Комета–260», яку смішно й порівнювати з «Вогнеблискавкою». — Вуд кинув захоплений погляд на Гарріну мітлу. — А тепер — полетіли…

Нарешті Гаррі осідлав свою мітлу і відштовхнувся від землі. Таке йому не могло й наснитися. «Вогнеблискавка» підкорялася найменшому порухові, здавалося, вона відчуває його думки. Вона мчала з такою швидкістю, що трибуни зливалися в зелено–сіру смугу. Гаррі так різко розвернувся, що Алісія Спінет аж зойкнула, а тоді помчав до самісінької землі, черкнув пальцями по траві і знову рвонув у повітря — десять, п’ятнадцять, двадцять метрів…

— Гаррі, я випускаю снича! — крикнув Вуд.

Гаррі повернув і гайнув за бладжером, завиграшки його випередив, побачив, як з Вудових рук стрілою вирвався снич, і за якихось десять секунд уже міцно стискав його в долоні.

Команда захоплено закричала. Гаррі знову відпустив снича, дав йому хвилинну фору, а тоді помчав навздогін, прослизаючи між гравцями. Побачив, як снич причаївся біля коліна Кеті Бел, розвернувся довкола неї і відразу його впіймав.

Це було найкраще їхнє тренування. Команда, натхненна ловцем на «Вогнеблискавці», бездоганно виконувала всі маневри, тож, коли вони приземлилися, Вуд не мав жодного зауваження. «Це таке вперше!» — здивувався Джордж Візлі.

— Я не бачу, що нас може завтра зупинити! — знизав плечима Вуд. — Хіба що… Гаррі, у тебе вже не буде проблем з дементорами, ні?

— Не буде, — відповів Гаррі, а сам подумав, що йому не завадив би трохи потужніший патронує.

— Дементери тут більше не з’являться, Олівере, — запевнив Фред, — Дамблдор цього не стерпить.

— Будемо сподіватися, — погодився Вуд. — А тепер повертаємося в замок і лягаємо спати. Ми сьогодні добре попрацювали…

— Я ще затримаюся, Рон хоче трохи політати, — сказав Гаррі.

Усі поспішили в роздягальню. Гаррі пішов до Рона, що перестрибнув через бар’єр і підбіг до нього. Мадам Гуч дрімала на трибуні.

— На, — Гаррі простяг Ронові «Вогнеблискавку».

Рон, сяючи від захоплення, осідлав мітлу і злетів у сутінкове небо. Гаррі йшов краєчком поля, спостерігаючи за ним. Було вже зовсім темно, коли мадам Гуч зненацька прокинулася, дала хлопцям прочуханки, що її не розбудили, і звеліла вертатися до замку.

Рон і Гаррі з «Вогнеблискавкою» на плечі покинули темний стадіон, обговорюючи неймовірну летючість «Вогнеблискавки», її феноменальну швидкість і точність маневру. На півдорозі Гаррі глянув ліворуч і в нього похололо серце — з темряви дивилося двоє палаючих очей.