Хранителі персня - Толкиен Джон Рональд Руэл

Знов запала тиша. І в цьому прекрасному домі, серед долини, залитої ясним сонцем, під дзюркіт чистої води мертвотна пітьма залила серце Фродо. Боромир ворухнувся, і Фродо подивився на нього. Гондорець, спохмурнівши, стукотів пальцями по обідку рога, що лежав у нього на колінах, і нарешті висловився:

— Я не все збагнув. Саруман — зрадник, але невже він зовсім втратив мудрість? Чому всі обговорюють лише знищення? Чому нікому не спадає на думку, що Великий Перстень попав до ваших рук, щоб послужити при потребі? Тоді перемога безперечно дісталася б повелителям Вільних народів. Цього саме, я думаю Ворог боїться найбільше. Народ Гондору відважний і ніколи не здасться; але нас можуть здолати силою. Відвага потребує перш за все сили, а потім зброї. Хай же Перстень стане нашою зброєю, якщо він такий могутній, як ви стверджуєте. Візьміть його та здобудьте перемогу!

— На жаль, ми не можемо використати Перстень Влади, — сказав Елронд. — Це ми знаємо точно. Він належить Сауронові і викутий тільки його рукою; він не принесе нічого, крім зла. Могутність його така, що лише ті, хто вже наділений великою власною силою, можуть повелівати ним. Але для них Перстень є ще більшою загрозою. Вже навіть прагнення до Персня руйнує душу. Подумай про Сарумана! Якби хтось з Мудрих при допомозі Персня скинув правителя Мордору, він лише сам утвердився б на троні Саурона і став би новим Володарем Тьми. Ось чому ще Перстень треба знищити: поки він існує, Мудрі в небезпеці. Бо ніхто не родиться на світ злим. Навіть Саурон колись був іншим. Я не ризикну взяти Перстень на зберігання. І я ніколи не дозволю собі використати його.

— Я теж, — сказав Гандальф.

Боромир недовірливо поглянув на них, але схилив голову:

— Отже, хай так і буде. Значить, прийдеться нам задовольнитись тією зброєю, яку маємо. Нехай Мудрі ховають Перстень, ми будемо воювати. Може, Зламаний Меч зуміє стримати приплив — якщо той, хто дістав у спадщину надбання королів, дістав також королівську міць.

— Заздалегідь знати ніхто не може, — сказав Арагорн. — Але настане день, коли ми це перевіримо.

— Можливо, день цей не за горами, — відгукнувся Боромир. — Хоча я й не прошу допомоги, нам вона потрібна. І нам буде легше, коли знаєш, що й інші борються всіма доступними їм засобами.

— Тоді втішся, — сказав Елронд, — бо є сили й країни, тобі невідомі, де йде своя боротьба. Андуїн Великий омиває різні землі, перш ніж доходить до Аргонату, воріт Гондору.

— І все ж було б набагато краще, — зауважив Ґлоїн,, — якби усі вони з’єдналися та уклали союз. Адже збереглися, здається, ще й інші Персні, не такі зрадницькі, їх можна використати в разі необхідності. Сім Перснів утрачено — якщо тільки Валін не відшукав Перстень Трора, останній; про нього нічого не чути відтоді, як Трор загинув у Морії. Зараз я можу зізнатися, що Валін відправився туди почасти у надії знайти цей Перстень.

— У Морії він його не знайде, — сказав Гандальф. — Трор віддав його своєму синові Траїну, а від того до Торі–ну він не перейшов. Перстень відібрали у Траїна по тортурах у в’язниці Дол–Гулдору. Я прийшов запізно…

— Горе нам! — вигукнув Ґлоїн. — Коли ж ми нарешті помстимося? Але ж є ще три ельфійських Персні. Що з ними? Кажуть, нібито вони вельми дійові. Невже ж повелителі ельфів не зберегли їх? Адже ті також були викувані колись Чорним Володарем. Невже вони лежать десь без користі? Я бачу тут високородних ельфів. Чи можуть вони відповісти мені?

Ельфи промовчали.

— Либонь, ти не слухав мене, Ґлоїне? — спитав Елронд. — Три Персні були створені не Сауроном, він до них навіть не торкався. Але говорити про них не дозволено. В цей час сумнівів я можу тобі сказати одне: вони не лежать без дії. Але ці Персні створювались не для війн або загарбань: тут вони не мають сили. Їхні творці жадали не влади чи купи золота, а розуміння, творчої наснаги, цілющої сили, щоб зберегти непоплямованою красу світу. Цього ельфи Середзем’я певною мірою досягли, хоч не обійшлося і без печальних втрат. Але якщо Ворог знов добуде Перстень Влади, все, чого ми дооягли, обернеться проти нас же, а душі й помисли тих, хто володіє Перснями, відкриються Саурону, і вони загинуть. Тоді краще вже було б Трьом ельфійським зовсім ніколи не існувати. Цього Ворог і прагне.

— Але що трапиться, якщо нам пощастить знищити Головний Перстень? — спитав Ґлоїн.

— Точно невідомо, — сумно сказав Елронд. — Хтось сподівається, що наших Три Персні визволяться та допоможуть вилікувати рани, що спричинив світові Саурон. А може, вони, навпаки, втратять силу, і багато прекрасних речей зів’януть чи будуть забуті. Так думаю також і я.