Гаррі Поттер і Орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин

Йому було п’ять років, Дадлі гасав на новенькому червоному велосипеді, а Гарріне серце розривалося від заздрості… йому було дев’ять років, бульдог Ріпер загнав його на дерево, а Дурслі реготали внизу на газоні… він сидів із Сортувальним Капелюхом на голові, а той казав, як добре йому велося б у Слизерині… Герміона лежала в шкільній лікарні з зарослим густою шерстю лицем… сотня дементорів оточила його біля темного озера… він стояв під омелою, а до нього підходила Чо Чанґ…

«Ні, — пролунав голосочок у Гарріній голові, щойно там з’явився спогад про Чо, — на це не можна дивитися, не можна, це особисте…» Відчув гострий біль у коліні. Знову побачив Снейпів кабінет і зрозумів, що впав на підлогу, боляче вдарившись коліном об ніжку стола. Глянув на Снейпа, що опустив чарівну паличку і потирав зап’ястя. Там було почервоніння, схоже на опік.

— Ти навмисне виконав жалюче закляття? — холодно спитав Снейп.

— Ні, — з мукою проказав Гаррі, встаючи з підлоги.

— Я так і подумав, — уважно придивлявся до нього Снейп. — Ти надто далеко впустив мене у свій мозок. Втратив контроль.

— Ви бачили все те, що й я? — спитав Гаррі, не впевнений, що хоче чути відповідь.

— Уривками, — скривив губи Снейп. — Чий то був пес?

— Моєї тітки Мардж, — пробурмотів Гаррі, сердито зиркаючи на Снейпа.

— Для першого разу було не так і безнадійно, — знову підняв чарівну паличку Снейп. — Урешті–решт ти спромігся мене зупинити, хоч і потратив час та енергію на зайві крики. Мусиш зосередитися. Чини мені опір розумом, і тобі не доведеться вдаватися до чарівної палички.

— Я намагаюся, — огризнувся Гаррі, — але ж ви мені не кажете, як це робити!

— Що за манери, Поттере?! — погрозливо прошипів Снейп. — А тепер заплющ очі.

Перш ніж послухатися, Гаррі глянув на нього з огидою. Йому не подобалося стояти з заплющеними очима, коли перед ним був Снейп з чарівною паличкою в руках.

— Викинь з голови все зайве, Поттере, — пролунав холодний Снейпів голос. — Позбудься всіх емоцій…

Проте лють на Снейпа все ще пульсувала отрутою в жилах Гаррі. Позбутися люті? Простіше було б позбутися ніг…

— Поттере, ти не виконуєш… старайся… зосередься… Гаррі спробував очистити голову, намагався не думати, не пригадувати, не відчувати…

— Давай іще раз… на рахунок «три»… раз… два… три… Леґіліменс!

Величезний чорний дракон став дибки перед ним… мама й тато махали руками з зачарованого дзеркала… на землі лежав Седрик Діґорі й дивився на нього невидющими очима…

— НІ–І–І–І–І–І–І!

Гаррі знову стояв навколішки, затуляючи лице руками, а голова нестерпно боліла, ніби хтось видирав йому з черепа мозок.

— Уставай! — гаркнув Снейп. — Уставай! Ти не стараєшся, не докладаєш жодних зусиль. Даєш мені доступ до спогадів, яких боїшся, вручаючи мені тим самим зброю!

Гаррі знову встав, а серце в нього калатало так несамовито, мовби він і справді щойно побачив на цвинтарі мертвого Седрика. Снейп здавався блідішим, ніж завжди, і сердитішим, хоч навіть близько не був такий злий, як Гаррі.

— Я… стараюся, — процідив Гаррі крізь зуби.

— Я наказав тобі позбутися емоцій!

— Так? А мені зараз нелегко це зробити, — огризнувся Гаррі.

— То станеш легкою здобиччю Темного Лорда! — гаркнув Снейп. — Дурні, що не вміють приховувати почуттів, не контролюють власних емоцій, впиваються сумними спогадами й легко дозволяють себе спровокувати… одне слово, слабаки… вони не мають найменшого шансу проти його могутності! Поттере, він сміховинно легко проникне в твій мозок!

— Я не слабак, — ледь чутно проказав Гаррі. Його проймала така лють, що він боявся от–от накинутися на Снейпа.

— То доведи це! Опануй себе! — гримнув Снейп. — Стримай свою лють, наведи лад у голові! Робимо ще одну спробу! Приготуйся! Давай! Леґіліменс!

Гаррі дивився, як дядько Вернон забиває цвяхами поштову скриньку… сотня дементорів ковзала понад озером, насуваючись на нього… він біг з містером Візлі коридором без вікон… вони наближалися до простих дерев’яних дверей… Гаррі сподівався зайти в ці двері… але містер Візлі повів його ліворуч, а тоді вниз по кам’яних сходах…

— Я ЗНАЮ! ЗНАЮ!

Він знову стояв рачки на підлозі Снейпового кабінету, шрам неприємно поколював, зате крик, що вилетів з його рота, звучав з тріумфом. Він знову відштовхнувся від підлоги, встав і побачив Снейпа, що дивився на нього, піднявши чарівну паличку. Схоже було, що він зупинив дію закляття, перш ніж Гаррі почав з ним боротися.