Гаррі Поттер і Орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин

— Так, — підтвердив Сіріус. — Фадж упевнений, що Дамблдор не зупиниться ні перед чим для захоплення влади. Він з кожним днем стає дедалі відвертішим параноїком стосовно Дамблдора. Це лише питання часу, коли він зможе заарештувати Дамблдора, сфальсифікувавши якесь звинувачення

Гаррі згадав листа від Персі.

— Не знаєш, що має з’явитися про Дамблдора у завтрашньому «Щоденному віщуні»? Ронів брат Персі вважає, що там буде…

— Не знаю, — відповів Сіріус, — бо на вихідні нікого з Ордену не бачив, усі зайняті. У нас не було нікого, крім мене та Крічера…

У Сіріусовім голосі виразно прозвучали гіркі нотки.

— То ти не маєш новин і про Геґріда?

— Ага… — згадав Сіріус, — він би мав уже повернутися. Ніхто не знає, що з ним сталося… — Але побачивши їхні ошелешені обличчя, швиденько додав: — Проте Дамблдор не переживає, то ж і ви не робіть з цього трагедії. Я впевнений, що з Геґрідом усе гаразд.

— Але він би вже давно мав повернутися… — стурбовано почала Герміона.

— З ним була мадам Максім, ми з нею зв’язалися, й вона розповіла, що додому вони добиралися окремо… але немає жодних свідчень, що він зазнав якихось ушкоджень або… одне слово, немає свідчень, що з ним щось не так.

Анітрохи цим не втішені, Гаррі, Рон і Герміона обмінялися тривожними поглядами.

— Краще поменше розпитуйте про Геґріда, — поспіхом додав Сіріус, — бо це лише приверне зайву увагу до його відсутності, а я знаю, що Дамблдор цього не хоче. Геґрід — міцний горішок, з ним усе буде нормально. — А коли й це їх не заспокоїло, Сіріус поцікавився: — А коли, до речі, ваша наступна подорож до Гоґсміда? Я так собі подумав, що на вокзалі ніхто замаскованого пса не помітив. То може…

— НІ! — вигукнули одночасно Гаррі й Герміона.

— Сіріусе, ти що, не бачив «Щоденного віщуна»? — стурбовано спитала Герміона.

— А–а, це, — вишкірився Сіріус, — та вони постійно намагаються вгадати, де я перебуваю. Хоч насправді ще ніколи не натрапляли на мої сліди…

— Але нам здається, що цього разу вони близько, — заперечив Гаррі. — Мелфой зронив у поїзді одну фразу, мовби знав, що пес — це ти. А на платформі був його батько… ти його знаєш — Луціус Мелфой… тому ніколи й нізащо тут не з’являйся. Якщо Мелфой тебе знову впізнає…

— Гаразд, гаразд, я все зрозумів, — урвав його Сіріус. Він мав дуже незадоволений вигляд. — Я просто подумав, що ти був би не проти зустрітися.

— Авжеж, не проти! Тільки я не хотів би, щоб тебе знову запроторили в Азкабан! — вигукнув Гаррі.

Запала мовчанка, під час якої Сіріус дивився на Гаррі з вогню, а на чолі між його запалими очима з’явилася зморшка.

— Ти не такий, як був твій батько, — зрештою доволі прохолодно вимовив Сіріус. — Для Джеймса життя без ризику було нецікаве.

— Послухай…

— Мені пора йти, чую на сходах Крічера, — сказав Сіріус, але Гаррі не сумнівався, що той вигадує. — Я напишу тобі, коли наступного разу з’явлюся в каміні, гаразд? Якщо це для тебе не завеликий ризик.

Щось легенько ляснуло, і на тому місці, де щойно була Сіріусова голова, знову потріскував вогонь.

Розділ п’ятнадцятий

ВЕРХОВНИЙ ІНКВІЗИТОР ГОҐВОРТСУ

Наступного ранку вони сподівалися уважно переглянути Герміонин «Щоденний віщун», щоб знайти статтю, про яку в листі згадував Персі. Та не встигла ще поштова сова проминути, відлітаючи, глечик з молоком, як Герміона голосно зойкнула і розгладила газету з великим фото Долорес Амбридж, яка широко всміхалася й час від часу кліпала на них з–під заголовка.

МІНІСТЕРСТВО ПРОВОДИТЬ ОСВІТНЮ РЕФОРМУ ДОЛОРЕС АМБРИДЖ ПРИЗНАЧЕНО ПЕРШИМ ВЕРХОВНИМ ІНКВІЗИТОРОМ

— Амбридж… «Верховним інквізитором»? — похмуро перепитав Гаррі, а з його рук випала недоїдена грінка. — Що це означає?

Герміона почала читати вголос: