Гаррі Поттер і Орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин

— Ой, Мінерво, не потрібні, дякую. — дурнувато всміхнулася професорка Амбридж, яка щойно закашлялася чи не найголосніше. — Мені лише здалося, що перед тобою немає останніх Гарріних оцінок із захисту від темних мистецтв. Я їх тобі передавала.

— Оці? — з відразою витягла професорка Макґонеґел аркуш рожевого пергаменту з Гарріної папки.

Переглянула його, трохи звівши брови, а тоді без коментарів поклала назад у папку.

— Як я вже казала, Поттере, професор Люпин вважав, що ти виявив неабиякі здібності до цього предмета, а отже, і до професії аврора…

— Мінерво, ти не зрозуміла мого зауваження? — знову втрутилася професорка Амбридж медовим голосом, навіть забувши покашляти.

— Авжеж зрозуміла, — професорка Макґонеґел так зціпила зуби, що її слова важко було розібрати.

— Тоді я просто збентежена… як же ти після цього можеш давати містерові Поттеру марні надії на те…

— Марні надії? — перепитала професорка Макґонеґел, і далі не дивлячись на Амбридж. — Він отримав високі оцінки на всіх тестах із захисту від темних мистецтв.

— Мінерво, мені страшенно прикро тобі заперечувати, але ти мала помітити, що з мого предмета Гаррі має жалюгідні результати…

— Либонь, я повинна зрозуміліше пояснити, що маю на увазі, — нарешті глянула прямо у вічі Амбридж професорка Макґонеґел. — Він отримав високі оцінки з усіх тестів, що їх проводили компетентні вчителі.

Усмішка професорки Амбридж зникла так миттєво, ніби перегоріла лампочка. Вона відхилилася в кріслі, перегорнула сторінку свого нотатника й почала там писати з шаленою швидкістю, а її вибалушені очі перекочувалися з боку вбік. Професорка Макґонеґел знов обернулася до Гаррі. Ніздрі в неї тріпотіли, очі палали.

— Маєш якісь запитання, Поттере?

— Так, — сказав Гаррі. — Які саме тести на характер і здібності проводить міністерство, якщо добре скласти НОЧІ?

— Треба продемонструвати здатність опиратися чужому тиску та несприятливим обставинам, — сказала професорка Макґонеґел, — виявити завзяття й наполегливість, адже навчання аврора триває додаткові три роки. А ще, звичайно, показати високий рівень володіння практичним захистом. Потрібно довго вчитися навіть після закінчення школи, тому, якщо ти не готовий…

— І ще не треба забувати, — втрутилася Амбридж, голос у якої був тепер крижаний, — що міністерство перевіряє репутацію тих, хто бажає стати аврором. Чи не порушували вони законів.

— …якщо ти не готовий складати іспити й після Гоґвортсу, то варто подумати про інший…

— А це означає, що цей хлопець має не більше шансів стати аврором, ніж Дамблдор — повернутися до цієї школи.

— Отже, він має дуже добрі шанси, — відрізала професорка Макґонеґел.

— Поттер порушував закон, — голосно додала Амбридж.

— З Поттера зняли всі звинувачення, — ще голосніше заперечила Макґонеґел.

Професорка Амбридж підвелася. Вона була така низька, Що це мало що змінило. Однак її показна самовдоволеність змінилася нестямною люттю, від чого широке обвисле обличчя стало напрочуд зловісне.

— Поттер не має жодних шансів стати аврором!

Професорка Макґонеґел теж зірвалася на ноги — і досягла цим значнішого ефекту, адже тепер вона височіла над професоркою Амбридж.

— Поттере, — задзвенів її голос, — я допоможу тобі стати аврором, хоч би чого це мені коштувало! Я з тобою працюватиму навіть ночами, але ти досягнеш необхідного результату!

— Міністр магії нізащо не візьме на роботу Гаррі Поттера! — просичала Амбридж.

— Коли Поттер шукатиме роботу, міністром магії, цілком можливо, буде хтось інший! — крикнула Макґонеґел.

— Ага! — теж крикнула професорка Амбридж, наставивши на Макґонеґел свого куцого пальця. — Так! Так–так–так! Авжеж! Ось чого ти хочеш, Мінерво Макґонеґел! Хочеш, щоб Корнеліуса Фаджа замінив Албус Дамблдор! Гадаєш, що опинишся на моєму місці, станеш першим заступником міністра і заодно директоркою!

— Ти мариш, — презирливо сказала професорка Макґонеґел. — Поттере, на цьому консультацію завершено.

Гаррі схопив портфель і вискочив з кабінету, не наважившись глянути на професорку Амбридж. Навіть у коридорі він чув, як Амбридж із професоркою Макґонеґел щось кричали одна одній.

Коли згодом професорка Амбридж прийшла на урок захисту від темних мистецтв, вона дихала так важко, ніби щойно пробігла крос.