Гаррі Поттер і Орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин

— Ну так, — процідила місіс Візлі, — проте, погодься, тобі нелегко було пильнувати за ним, коли ти сидів у Азкабані?

Сіріус почав підніматися з крісла.

— Молі, ти тут не єдина дбаєш про Гаррі, — втрутився Люпин. — Сіріусе, сядь.

Нижня губа місіс Візлі затремтіла. Зблідлий Сіріус поволі опустився в крісло.

— Думаю, Гаррі теж повинен висловитися, — вів далі Люпин, — він достатньо дорослий, щоб приймати рішення.

— Я хочу знати, що відбувається, — миттєво сказав Гаррі. Він не дивився на місіс Візлі. Його зворушили її слова про те, що він для неї майже як син, але надмірна опіка його втомила. Сіріус має рацію: він уже не дитина.

— Чудово, — надтріснутим голосом сказала місіс Візлі. — Джіні… Рон… Герміоно… Фред… Джордж… прошу вас негайно вийти з кухні, негайно.

Здійнялася буча.

— Ми — повнолітні! — заволали Фред із Джорджем.

— Чому Гаррі можна, а мені — ні? — обурювався Рон.

— Мамо, я теж хочу чути! — залементувала Джіні.

— НІ! — місіс Візлі підвелася, метаючи очима блискавки. — Категорично забороняю…

— Молі, Фредові з Джорджем ти не можеш заборонити, — втомлено втрутився містер Візлі. — Вони вже повнолітні.

— Вони ще школярі.

— Але за законом вважаються дорослими, — так само втомлено пояснив містер Візлі.

Обличчя місіс Візлі спалахнуло:

— Я… що ж, Фред і Джордж можуть залишитися, але Рон…

— Гаррі все одно розповість нам з Герміоною! — заперечив Рон. — Правда?.. Ти ж розкажеш? — додав він невпевнено, перехопивши погляд Гаррі.

Якусь мить Гаррі хотілося сказати Ронові, що він не розкаже йому ані слова, щоб Рон відчув, як то приємно — коли ти ні сном ні духом не знаєш про те, що відбувається. Та це гидке бажання щезло, коли він поглянув Ронові у вічі.

— Звичайно, розкажу, — підтвердив Гаррі. Рон і Герміона засяяли.

— Чудово! — крикнула місіс Візлі. — Чудово! Джіні… СПАТИ!

Джіні нелегко було впокорити. Вона обурено кричала й сперечалася з матір’ю, піднімаючись по сходах, а коли вони опинилися в коридорі, до їхнього галасу додався ще й пронизливий вереск місіс Блек. Люпин побіг утихомирювати портрет. Лише коли він повернувся і, зачинивши за собою двері, вмостився за столом, Сіріус заговорив знову.

— Ну, Гаррі… то що ти хочеш знати?

Гаррі набрав повні легені повітря й задав питання, що мучило його цілий місяць.

— Де Волдеморт? — спитав він, незважаючи на те, що всі знову здригалися або зіщулювалися, почувши це ім’я. — Що він робить? Я намагався стежити за маґлівськими новинами, але там не було жодного натяку, жодних химерних убивств, нічого.

— Бо досі й не було жодних химерних убивств, — відповів Сіріус, — принаймні ми ні про що таке не чули, а нам відомо дуже багато.

— Принаймні більше, ніж він припускає, — додав Люпин.

— А чому він більше нікого не вбиває? — спитав Гаррі. Він знав, що лише за минулий рік на совісті Волдеморта було чимало смертей.

— Щоб не привертати до себе уваги, — пояснив Сіріус. — Це для нього небезпечно. Його повернення відбулося не зовсім так, як він хотів, розумієш? Він усе собі зіпсував.

— Точніше, ти йому зіпсував, — задоволено всміхнувся Люпин.

— Як? — здивувався Гаррі.

— Ти не повинен був вижити! — відповів Сіріус. — Ніхто, крім смертежерів, не мав знати про його повернення. Але ти вижив і став свідком.

— Для нього було найважливіше, щоб про його повернення не довідався Дамблдор, — сказав Люпин. — А ти його відразу попередив.

— І що це дало? — поцікавився Гаррі.

— Жартуєш? — недовірливо перепитав Білл. — Якщо Відомо–Хто когось і боїться, то лише Дамблдора!

— Завдяки тобі Дамблдор відновив Орден Фенікса вже через годину після Волдемортового повернення, — пояснив Сіріус.

— А що робить цей Орден? — спитав Гаррі, дивлячись на них.

— Наполегливо працює над тим, щоб Волдемортові не вдалося здійснити його плани, — відповів Сіріус.

— А звідки ви знаєте про його плани? — випалив Гаррі. — Дамблдорові сяйнула одна прониклива думка, — сказав Люпин, — а його проникливі думки зазвичай попадають у десятку.

— І що ж, на Дамблдорову думку, він замислив?

— Перш за все він хоче знову зібрати своє військо, — пояснив Сіріус. — Колись він командував цілими полчищами: відьмами й чаклунами, яких страхом або чарами примушував коритися, вірними своїми смертежерами, всілякими темними створіннями. Ти чув, що він має намір завербувати велетнів, але не тільки їх. Звісно, він не збирається воювати з Міністерством магії, маючи на своєму боці всього з десяток смертежерів.