Хранителі персня - Толкиен Джон Рональд Руэл

Це трапилося близько тридцяти років тому. Спочатку до нас приходили вісті, і навіть добрі: ми узнали, що сміливці проникли до Морії й розпочали великі роботи. Потім настало мовчання, і з тих пір ми не мали з Мори ніяких вістей.

А близько року тому з’явився гонець, але не з Морії, а з Мордору: вершник примчав уночі й викликав Даїна до воріт. Великий Саурон шукає дружби з нами, сказав він, і готовий подарувати нам персні, як у давні часи, а натомість вимагає терміново повідомити, хто такі гобіти й де живуть. «Оскільки Саурону відомо, — сказав гонець, — що з одним таким ви колись мали справи».

Це нам дуже не сподобалося, і ми не дали ніякої відповіді. Тоді гонець постарався надати своєму грубому голосу медової солодкості і додав: «Цей ваш знайомий — злодій. Отже, Саурон бажав би, щоб ви, заради скромної запоруки дружби, відшукали злодія (саме такі слова він вживав) і забрали в нього, силою чи добром, невеличкого Персня, найменшого з украдених ним. Це дурниці, просто примха Саурона, але виконавши її, ви доведете свою готовність допомагати йому.

Знайдіть Перстень, і до вас повернуться ті, якими володіли ваші пращури, і Морія знову стане вашою — назавжди. Навіть за вісті про злодія — чи живий він ще і де є — вам забезпечено багату нагороду й ласку Саурона. Відмовившись, ви багато втратите. Ну, згодні?»

Останні слова він просичав, як змія, і всі, хто стояв поруч, здригнулися, але Даїн відповів так: «Я не скажу ані «так», ані «ні». Мені треба розглянути цю пропозицію й поміркувати, що приховує красива оболонка».

— Думай, але не зволікай, — сказав гонець.

— Час мій належить мені, і я сам розпоряджаюсь ним! — відповів Даїн.

— Не завжди так буде, — перебив його гонець і зник у темряві. З тієї ночі наші вожді не знали спокою. Навіть якби голос гінця не був таким зловісним, ми й так уловили б у його мові загрозу та оману; бо ми вже знали, що сила, яка відродилася в Мордорі, не змінила своєї суті, а в минулі часи вона не один раз зраджувала нас. Гонець з’являвся двічі, але пообіцяв повернутись у третій і останній раз ще до кінця року. Ось чому Даїн нарешті послав мене попередити Більбо про підступи Ворога й узнати, якщо можливо, чому він так жадає цього Персня — начебто найменшого з славетних. Крім того, нам невідкладно потрібна порада Елронда, оскільки Тінь росте й насувається: ми узнали, що гонці побували також у Дейлі, у короля Бранда, і залякали його. Він може й піддатися. На його східний кордонах вже назріває війна. Якщо ми не дамо ніякої відповіді, Ворог може спрямувати підлеглих йому людей і на Бранда, і на Даїна.

— Ти прибув сюди дуже вчасно, — сказав Елронд. — Сьогодні ти почуєш усе, щоб зрозуміти наміри Ворога. Вам лишиться тільки опиратися — нехай навіть без будь–якої надії. Але ви не самотні. Ваші тривоги — лише частина загальної тривоги західних земель, Перстень! Що ми зробимо з Перснем, найменшим з двадцяти, примхою Саурона? Саме його долю ми й маємо зараз визначити.

Заради цього вас і покликано сюди. Я кажу «покликано», хоча сам не кликав вас, посланці далеких країн. Ви зібралися тут одночасно, вочевидь, випадково. Але це не так. Сама доля звела вас, щоб ми, і ніхто інший, знайшли спосіб урятувати світ від загибелі. І тому сьогодні буде відверто сказано про такі речі, які донині були доступні лише небагатьом. Перш за все ви повинні ясно уявити собі, у чому небезпека, а для цього необхідно розповісти всю історію Персня від самого початку. З неї я й почну, а закінчать інші.

І Елронд звучним голосом почав розповідь про Саурона та про те, як викували Персні Влади в Другу Епоху, давним–давно. Дехто з присутніх знав цю історію, але лише частково, і на багатьох обличчях відбивалися жах і подив, коли Елронд розповідав про ельфів–ковалів Ерегіону, їхню дружбу з Морією, їхню жагу до знань, якою скористався Саурон, щоб заманити їх у пастку. Бо в той час він був ще гарним на вигляд, і ельфи, прийнявши його допомогу, вдосконалили свою майстерність і розкрили йому всі свої таємниці, а він зрадив їх; намагаючись поневолити ельфів, таємно викував він Головного Персня у надрах Вогняної гори. Але майстер Келебримбер, той, хто створив три ельфійських Персні, дізнався про це й сховав свої персні. Спалахнула війна, Ерегіон було спустошено, а ворота Морії замкнулися.

Елронд прослідкував шлях Персня крізь століття; але ця історія є в інших книгах, записана самим Елрондом, і тому ми не переказуватимемо її. Бо це довга історія, сповнена великих подвигів та підлот, і як би коротко не говорив володар Рівенделлу, сонце вже стояло високо в небі, коли він закінчив.