Гаррі Поттер і Орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин

Авжеж, вона надала перевагу Седрикові, він це знав… Хоч, якби він тоді запросив її на бал раніше за Седрика, то все могло б обернутися цілком інакше… Схоже, вона щиро шкодувала, коли мусила тоді Гаррі відмовляти…

— Доброго ранку, — весело привітався Гаррі з Роном та

Герміоною, сідаючи до них за ґрифіндорський стіл у Великій залі.

— Чого ти такий щасливий? — здивовано глянув на нього Рон.

— Е–е… бо сьогодні квідич, — радісно пояснив Гаррі, підсуваючи до себе велику тарілку яєчні та шинки.

— А… так… — проказав Рон. Він відклав надкушену фінку й добряче ковтнув гарбузового соку. А тоді сказав: — Слухай… а ти не хотів би піти туди зі мною трошки раніше? Просто… е–е… покидати м’ячика перед тренуванням? Щоб я, знаєш, трохи освоївся.

— Гаразд, — погодився Гаррі.

— Мені здається, що вам не варто, — серйозно заперечила їм Герміона. — Ви вже й так відстали з домашніми завданнями і…

Та вона не договорила, бо прибула ранкова пошта. Сова, Що, як звично, принесла їй «Щоденного віщуна», приземлилася небезпечно близько від цукорниці й виставила лапку. Герміона поклала їй у шкіряний гаманець один кнат, взяла газету й уважно переглянула першу сторінку. Сова тим часом полетіла.

— Є щось цікаве? — запитав Рон. Гаррі всміхнувся, розуміючи що Рон намагається відвернути її увагу від домашніх завдань.

— Нема, — зітхнула вона, — лише якісь плітки про одруження бас–гітариста з «Фатальних сестер».

Герміона розгорнула газету й сховалася за нею. Гаррі узяв собі ще одну порцію яєчні з шинкою. Рон із заклопотаним виглядом позирав на високі вікна.

— Стривайте, — раптом озвалася Герміона. — Та ні… Сіріус!

— Що сталося? — Гаррі так рвучко схопив газету, що вона роздерлася, і тепер вони з Герміоною тримали в руках по половині.

— «Міністерство магії отримало з надійного джерела інформацію, що Сіріус Блек, сумнозвісний масовий вбивця… траля–ляля–ля… переховується зараз у Лондоні!» — стражденним голосом прочитала Герміона зі своєї половини.

— Це Луціус Мелфой, закладаюся, — неголосно й люто сказав Гаррі. — Він упізнав Сіріуса на платформі…

— Що? — стривожено перепитав Рон. — Ти не казав…

— Цсс! — засичали на нього Гаррі з Герміоною.

— «…Міністерство попереджає чаклунську громаду, що Блек дуже небезпечний… убив тринадцять осіб… утік з Азкабану…» — ну, і так далі, — закінчила Герміона, тоді відклала свою половинку газети й перелякано глянула на Гаррі з Роном. — Тепер він більше не зможе вийти з будинку, — прошепотіла вона. — Дамблдор же його попереджав.

Гаррі пригнічено глянув на відірваний ним клапоть «Віщуна». Більшу частину сторінки займала реклама крамниці «Мантії для всіх оказій від мадам Малкін», де влаштували розпродаж.

— Гей! — розгладив він газету, щоб Герміона з Роном могли прочитати. — Подивіться!

— Мантії в мене є, — відказав Рон.

— Та ні, — наполягав Гаррі. — Гляньте… на оце.

Рон з Герміоною нахилилися, щоб прочитати. То був коротесенький допис у самому низу газетної колонки. Заголовок був такий:

— Стержис Подмор? — поволі перепитав Рон. — Це той тип, якому ніби соломи в голову напхали, так? Один з членів Ор…

— Роне, цсс! — прошипіла Герміона, перелякано зиркаючи на нього.

— Півроку в Азкабані! — приголомшено прошепотів Гаррі. — Тільки за спробу зайти в двері!

— Не будь дурний, до чого тут двері? Що він робив у міністерстві о першій ночі? — видихнула Герміона.

— Думаєте, виконував якесь завдання Ордену? — пробурмотів Рон.

— Стривайте… — поволі протяг Гаррі. — Стержис мав прийти і провести нас на вокзал, пам’ятаєте?

Друзі глянули на нього.

— Так, він мав бути одним з наших охоронців по дорозі на Кінґс–Крос, пригадуєте? А Муді ще сердився, що він не прийшов. Отже, Стержис не міг виконувати їхнє завдання.