Гаррі Поттер і Орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин

Діліс пильно приглядалася до Візлів, немовби їх рахувала. Коли Гаррі перехопив її погляд, вона йому ледь помітно підморгнула, а тоді бочком підсунулася до портретної рами і зникла.

Тим часом на самому початку черги молодий чаклун виконував химерний танець на місці, ойкаючи від болю й пояснюючи відьмі за столом, що саме його тривожить.

— Це оці… ой… черевики, що брат мені дав… ой… вони гризуть мені… ОЙ… ноги… прошу подивитися, вони, мабуть… А–А–А… зачакловані, і я не можу… О–О–ОЙ… їх зняти. — Він перестрибував з однієї ноги на другу ніби танцював на розпеченому вугіллі.

— Але ж черевики не заважають вам читати, — буркнула білява відьма й роздратовано тицьнула у велику табличку ліворуч від столу. — Вам потрібен кабінет «Наслідки від чарів» на п’ятому поверсі. На вказівнику все чітко написано. Наступний!

Чаклун якось боком пошкутильгав, зрідка підстрибуючи, з черги, а родина Візлів на крок просунулася вперед. Гаррі тим часом читав вказівник поверхів:

З черги до столу почалапав старезний згорблений чаклун зі слуховою трубкою. — Я прийшов відвідати Бродеріка Боуда! — прокаркав він.

— Палата сорок п’ять, але боюся, що ви дарма гаєте час, — байдуже відповіла відьма. — Він збитий з пантелику… і досі вважає себе чайником для заварки. Наступний!

Якийсь розгублений на вигляд чаклун міцно тримав за ногу свою маленьку донечку, а та кружляла в нього над головою, махаючи величезними пір’їстими крильми, що росли в неї зі спини, проткнувши повзунки.

— П’ятий поверх, — втомлено сказала відьма, нічого не питаючи, і чоловік зайшов у подвійні двері за її спиною, тримаючи доньку, наче повітряну кульку чудернацької форми. — Наступний!

До столу підійшла місіс Візлі.

— Добрий день, — сказала вона. — Мого чоловіка, Артура Візлі, мали перевести сьогодні зранку в іншу палату, чи не могли б ви сказати…

— Артур Візлі? — перепитала відьма, перебігаючи пальцем довжелезний список перед нею. — Так, другий поверх, другі двері праворуч, палата Дай Луеліна.

— Дякую вам, — сказала місіс Візлі. — Ходімо всі. Вони зайшли за нею в подвійні двері й рушили вузеньким коридором з портретами відомих цілителів, освітленим кришталевими кулями, повними свічок. Кулі висіли під стелею, немов велетенські мильні бульбашки. Крізь двері, що їх вони минали, постійно заходили й виходили чарівники та чарівниці в зелених мантіях. З одних дверей раптом війнуло смердючим жовтим газом, а з деяких інших долинали стогони. Піднялися сходами на поверх ушкоджень, завданих магічними істотами, і знайшли в коридорі другі двері праворуч, на яких було написано: «Небезпечна палата Дай Луеліна — серйозні укуси». Знизу в спеціальну мідну рамочку було вставлено картку з написом від руки: «Головний цілитель: Гіпократ Сметвик. Цілитель–практикант: Авґустус Пай».

— Молі, ми зачекаємо тут, — сказала Тонкс. — Артурові буде важко приймати відразу стільки відвідувачів… нехай спочатку зайде тільки сім’я.

Дикозор щось прогарчав, погоджуючись, і притулився спиною до стіни коридору. Його магічне око крутилося на всі боки. Гаррі теж було позадкував, але місіс Візлі простягла руку й підштовхнула його до дверей зі словами: — Не вигадуй, Гаррі. Артур хоче тобі подякувати.

Палата була маленька й досить темна, бо в ній було тільки одне вузеньке віконечко високо на стіні навпроти дверей. Основне освітлення йшло від сяючих кришталевих бульбашок, що збилися докупи посеред стелі. Стіни були оббиті дубовими панелями, і на одній висів портрет доволі лихого на вигляд чаклуна, підписаний: «Уркугарт Рекгеров (1612–1697), винахідник закляття для прочищення кишок».