Гаррі Поттер і Орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин

— Я маю на увазі, що ми повинні навчитися себе захищати як належить. Не тільки теоретично, а й користуючись справжніми закляттями…

— Ти ж, мабуть, теж хочеш складати іспит із захисту від темних мистецтв для СОВ? — поцікавився Майкл Корнер, котрий уважно на неї дивився.

— Авжеж хочу. — відразу відповіла Герміона. — Та найбільше я хочу навчитися справжнього захисту, бо… бо… — вона набрала повні груди повітря й випалила: — Бо повернувся Лорд Волдеморт.

Реакція була миттєва й передбачувана. Подруга Чо зойкнула й розлила на себе маслопиво. Террі Бута мимоволі пересмикнуло. Падма Патіл здригнулася, а Невіл якось дивно заскімлив, та потім зробив вигляд, що це на нього напав кашель. Однак усі уважно, навіть настирливо, дивилися на Гаррі.

— Отакій план. — додала Герміона. — Якщо хочете до нас приєднатися, мусимо вирішити, як нам…

— А де докази, що повернувся Відомо–Хто? — досить агресивно урвав її білявий гафелпафський квідичист.

— Дамблдор у це вірить… — почала Герміона.

— Ти хотіла сказати, що Дамблдор вірить йому. — кивнув блондин на Гаррі.

— А ти хто такий? — доволі грубо спитав його Рон.

— Захаріас Сміт, — відповів хлопець. — і ми маємо право знати, чому він каже, що повернувся Відомо–Хто.

— Послухай. — негайно втрутилася Герміона, — ми не для того тут зібралися…

— Усе нормально, Герміоно, — урвав її Гаррі.

До нього щойно дійшло, чого сюди прийшло так багато людей. Герміона. на його думку, повинна була це передбачити. Деякі з цих учнів, якщо не всі. прийшли, щоб почути з перших уст Гарріну версію.

— Чому я кажу, що повернувся Відомо–Хто? — перепитав він. дивлячись Захаріасу прямо у вічі. — Бо я його бачив. Але Дамблдор уже розповів усій школі, що сталося, тож якщо ви йому не повірили, то не повірите й мені, а я не збираюся марнувати цілий день, щоб когось переконувати.

Коли Гаррі це говорив, усі затамували подих. Гаррі здалося, що навіть шинкар нашорошив вуха. Він і далі витирав засмальцьованою ганчіркою ту саму склянку, від чого вона ставала ще брудніша.

Проте Захаріас не вгамувався: — Дамблдор нам тоді сказав лише, що Седрика Діґорі вбив Відомо–Хто, і що ти приніс Седрикове тіло назад у Гоґвортс. Він не розповів нам подробиць, не повідомив, як саме було вбито Діґорі, а ми всі хотіли б про це знати…

— Якщо ти прийшов, щоб почути, як убиває Волдеморт. то я тебе розчарую, — заперечив йому Гаррі. Йому знову, як це вже не раз траплялося останніми днями, почав уриватися терпець. Не відводив очей від агресивного обличчя Захаріаса Сміта і був сповнений рішучості не дивитися на Чо. — Я не хочу говорити про Седрика Діґорі, зрозуміло? Тому, якщо ви прийшли заради цього, можете відразу собі йти, не марнуючи часу.

Він сердито глипнув на Герміону. Це ж вона виставила його тут диваком, а всі, зрозуміло, поприходили, бо їм цікаво послухати, наскільки буйна в нього фантазія. Проте ніхто не зрушив з місця, навіть Захаріас Сміт, котрий, однак, і далі пильно розглядав Гаррі.

— Отже, — знову заговорила тонесеньким голоском Герміона. — Отже… як я вже казала… якщо ви хочете навчитися захисту, то треба домовитись, як нам усе це робити, тобто, як часто зустрічатися і де саме…

— Чи правда, — втрутилася дівчина з довгою косою, поглядаючи на Гаррі, — що ти вмієш викликати патронуса? Усі зацікавлено загомоніли.

— Так, — дещо виклично підтвердив Гаррі.

— Матеріального патронуса?

Ця фраза щось Гаррі нагадала.

— Е–е… а ти часом не знаєш мадам Боунз? — поцікавився він.

Дівчина усміхнулася.

— Це моя тітка, — пояснила вона. — Мене звати Сьюзен Боунз. Вона мені розповідала про слухання твоєї справи. То… це правда? Ти можеш вичаклувати патронуса–оленя?

— Так, — відповів Гаррі.

— Ого–го, Гаррі! — вражено вигукнув Лі. — Я й не підозрював!

— Мама наказала Ронові про це не патякати, — сказав Фред, усміхаючись до Гаррі. — Казала, що ти й так забагато привертаєш уваги.

— Вона не помилялася, — зітхнув Гаррі, а дехто з учнів засміявся.

Самотня відьма у вуалі легенько засовалася на місці.

— А чи ти справді вбив Василіска тим мечем, що лежить у Дамблдоровім кабінеті? — запитав Террі Бут. — Це мені розповів один портрет, коли я там був торік.

— Е–е… так, тим мечем, справді. — підтвердив Гаррі.

Джастін Фінч–Флечлі коротко свиснув, брати Кріві обмінялися захопленими поглядами, а Лаванда Браун сказала: «Ого»