Гаррі Поттер і келих вогню - Роулинг Джоан Кэтлин

І справді: болгарські відбивачі Волков та Вулчанов підлетіли до Мустафи й почали йому щось сердито доводити, показуючи на радісних леприконів, які утворили тепер напис: «ГЕ–ГЕ–ГЕ». На Мустафу аргументи болгар не справили жодного враження. Він жестом звелів їм летіти геть, а коли вони відмовилися, двічі коротко свиснув.

— Два штрафні проб’є Ірландія! — оголосив Беґмен, а болгарські вболівальники сердито запротестували. — Буде краще, якщо Волков з Вулчановим знову сядуть на мітли… вони так і зробили… а квафел тим часом у Троя…

Напруга у грі зросла до небаченого рівня. Відбивачі обох команд не знали жалю. Волков і Вулчанов особливо люто розмахували своїми битками, не дбаючи, хто потрапить під удар — бладжер чи суперник. Дімітров налетів просто на Моран, що володіла квафелом, і мало не збив її з мітли.

— Штрафний! — закричали в один голос ірландські вболівальники й схопилися на ноги, здійнявши на трибунах велику зелену хвилю.

— Штрафний! — відгукнувся луною посилений чарами голос Лудо Беґмена. — Дімітров порушив правила… він навмисне зіштовхнувся з Моран… має бути ще один штрафний… так і є, ось і свисток!

Леприкони знову злетіли в повітря і цього разу утворили контури велетенської долоні, якою показали дуже непристойний жест віїлам. Тут уже віїли втратили над собою контроль. Вони кинулися на поле й почали жбурляти в леприконів цілі жмені вогню. Гаррі стежив за ними у всенокля й бачив, що зараз вони були аж ніяк не вродливі. Навпаки, їхні обличчя перетворилися на люті й гостродзьобі пташині голови, а з плечей випнулися довгі лускаті крила…

— Бачите, хлопці, — закричав містер Візлі, пересилюючи галас юрби, — тому й кажуть, що зовнішність оманлива!

Чарівники з міністерства кинулися на поле, щоб розборонити віїл та леприконів, але це їм не вдалося. Вгорі розгорталася ще лютіша битва. Гаррі ледве встигав повертати голову зі всеноклем, намагаючись устежити за квафелом, що кулею перелітав з одних рук в інші…

— Левський… Дімітров… Моран… Трой… Малет… Іванова… знову Моран… Моран… МОРАН ЗАБИВАЄ!

Але радісні вигуки ірландських вболівальників потонули у верещанні віїл, у стрілянині чарівних паличок міністерських працівників та в розлюченому ревінні болгар. Матч не припинявся ні на мить. Тепер квафелом заволодів Левський, потім Дімітров…

Ірландський відбивач Квіґлі щосили лупнув бладжера, цілячись у Крума. Той не встиг ухилитись, і бладжер врізався йому в обличчя.

Стадіон обурено загув. Крумові, здається, зламали носа, юшила кров, але суддівський свисток мовчав. Гасан Мустафа не стежив за грою, бо якась віїла підпалила хвіст його мітли, жбурнувши на нього пригорщу вогню.

Гаррі бачив, що Крум травмований, і дивувався, чому цього не помічають. Хоч він і підтримував Ірландію, але ж Крум явно був сьогодні найефектнішим гравцем. Рон, здається, думав так само.

— Треба взяти тайм–аут! Він же не може грати, гей!..

— Глянь на Линча! — заволав Гаррі.

Ірландський ловець зненацька пірнув до землі, і Гаррі був переконаний, що це вже не фінт Вронського, а щось справжнє…

— Він побачив снича! — крикнув Гаррі. — Це точно! Дивись на нього!

Півстадіону вже збагнуло, що діється. Вболівальники ірландської збірної зірвалися на ноги, підбадьорюючи свого ловця… але Крум сів йому на хвіст. Як він міг хоч щось бачити, Гаррі собі не уявляв. З Крумового носа бризкала кров, але болгарин уже наздогнав Линча, й вони знову мчали разом до землі…

— Вони розіб’ються! — заверещала Герміона.

— Ні! — крикнув Рон.

— Тільки Линч!!! — заволав Гаррі.

І справді — Линч уже вдруге на повній швидкості врізався в землю, і його відразу ледь не затоптала зграя розлючених віїл.

— Снич, а де снич? — репетував Чарлі.

— Він його впіймав… Крум упіймав… кінець грі! — крикнув Гаррі.

Крум, на червоній мантії якого блищала кров, поволі здіймався вгору. У його випростаній руці виблискував золотий м’ячик. На табло спалахнув напис: «БОЛГАРІЯ: 160 — ІРЛАНДІЯ: 170». Ніхто ще не збагнув, що сталося. А далі, повільно, ніби заводилися двигуни велетенського реактивного літака, почав наростати гул серед ірландських уболівальників, а невдовзі всі вони вже оглушливо ревіли з захвату.

— ІРЛАНДІЯ ВИГРАЛА! — заволав Беґмен, якого, як і ірландців, ошелешило несподіване закінчення матчу. — КРУМ ПІЙМАВ СНИЧА… АЛЕ ПЕРЕМОГЛА ІРЛАНДІЯ… о, Боже, хто б міг таке подумати!..