Гаррі Поттер і келих вогню - Роулинг Джоан Кэтлин

— Ну.. Намагатимусь… — промовив Гаррі, хоч подумав, що зайшов би в Міртин туалет тільки тоді, якщо всі інші позакривають. — Па–па, Мірто… Дякую за допомогу.

— Бувай, — похмуро сказала вона і, щойно Гаррі накинув плащ–невидимку, пірнула назад у кран.

Знов опинившись у темному коридорі, Гаррі розгорнув Карту мародера, щоб перевірити, чи навколо все спокійно. Так, цятки, що належали Філчеві та Місіс Норіс, були в своєму кабінеті… Більше ніщо ніде не рухалося, окрім Півза, що стрибав у кімнаті трофеїв поверхом нижче… Гаррі ступив перший крок у напрямку до ґрифіндорської вежі, коли раптом щось на карті привернуло його увагу… То було щось дуже дивне.

Виявилось, що рухається не лише Півз. Самотня цятка металася по кімнаті в нижньому кутку ліворуч — у Снейповім кабінеті. Але під нею не писалося «Северус Снейп»… Напис свідчив, що кімнатою ходив Бартеміус Кравч.

Гаррі мовчки дивився на цятку. Містер Кравч такий хворий, що не ходив на роботу і не міг побувати на Різдвяному балу, — то що ж він робить, прослизнувши у Гоґвортс о першій годині ночі? Гаррі уважно стежив, як цятка рухалася туди й сюди, час від часу зупиняючись.

Гаррі завагався, напружено міркуючи… І врешті допитливість взяла гору. Він розвернувся й покрокував у протилежний бік, до найближчих сходів. Він хотів з’ясувати, що затіває Кравч.

Якомога тихіше Гаррі зійшов по сходах, хоч обличчя на деяких портретах усе одно зацікавлено озиралися на скрип дошки в підлозі чи на шелестіння піжами. Він прокрався до середини коридору, відхилив на стіні гобелен, за яким починалися вузькі сходи донизу — таким чином він міг скоротити шлях на два поверхи. Гаррі продовжував дивитися на карту, дивуючись… надто це не схоже на правильного, законослухняного містера Кравча — пізньої ночі никати чужим кабінетом…

І тут, просто посеред сходів, зосередившись лише на дивній поведінці містера Кравча і більше ні про що не думаючи, Гаррі раптом відчув, що його нога провалилася крізь поламану магічну сходинку — ту, що її завжди забував перестрибувати Невіл. Гаррі незграбно засмикався, і золоте яйце, все ще мокре після ванни, вислизнуло у нього з руки. Він нахилився, намагаючись його впіймати, та було пізно: яйце покотилося довжелезними сходами, гупаючи на кожній сходинці голосно, як барабан. Плащ–невидимка сповз, але Гаррі його підхопив, а Карта мародера вилетіла з рук і впала на шість сходинок нижче від Гаррі, який, застрягши по коліно в дірці, не міг до неї дотягтися.

Золоте яйце прокотилося крізь гобелен внизу, стукнувшись, розкрилося й почало верещати на цілий коридор. Гаррі витяг чарівну паличку і з усієї сили намагався доторкнутися до Карти мародера, щоб стерти зображення, але не міг дотягтися…

Накинувши плаща, Гаррі випростався, уважно прислухаючись. Його очі примружилися зі страху… і майже відразу…

— ПІВЗ!

Це був ні на що інше не схожий мисливський крик сторожа Філча. Гаррі чув його квапливі кроки, що човгали дедалі ближче. Його задиханий голос аж дзвенів зі злості.

— Що за галас? Ти хочеш розбудити увесь замок? Півзе, я тобі зараз… Півзе, ох, я тобі зараз!.. А це що таке?

Філчеві крики стихли. Почувся брязкіт металу об метал і виття припинилося — отже, Філч яйце підняв і закрив. Гаррі стояв непорушно, прислухаючись. Його нога була міцно затиснена в магічній сходинці. Зараз Філч відхилить гобелен, сподіваючись побачити Півза… і не побачить… Але якщо він підніметься сходами, то знайде Карту мародера і, незважаючи на плащ–невидимку, помітить на карті цятку з написом «Гаррі Поттер» — саме там, де той стоїть.

— Яйце? — тихо промовив Філч біля підніжжя сходів. — Моя кицюню! — вочевидь, Місіс Норіс була з ним. — Це ж підказка до Турніру! Це належить шкільному чемпіонові!

Гаррі стало погано. Серце шалено гупало.

— ПІВЗЕ! — весело заревів Філч. — Ти це вкрав!

Він різко відхилив гобелен і Гаррі побачив його жахливе мішкувате лице з виряченими, майже безбарвними очима, що вдивлялися в темряву сходів, де, як він думав, нікого не було.

— Ховаєшся? — м’яко сказав він. — Я вже йду, Півзе! По тебе йду! Ти вкрав підказку до Турніру! Дамблдор тебе за це вижене! Ти — бридкий злодюга!

Філч ступив на сходи. Його кістлява, брудної масті кішка йшла за ним по п’ятах. Банькаті очі Місіс Норіс, такі схожі на очі її хазяїна, дивилися просто на Гаррі. Йому вже колись доводилося переживати, чи плащ–невидимка діє на котів… Сповнений найгірших передчуттів, Гаррі дивився, як Філч, вбраний у старий фланелевий халат, підходить дедалі ближче. Гаррі у відчаї спробував витягти ногу, але вона вгрузла ще на кілька сантиметрів глибше. Залишалися лічені секунди. Філч або помітить карту, або наштовхнеться на Гаррі…