Гаррі Поттер і келих вогню - Роулинг Джоан Кэтлин

— Ви не маєте повноважень мені наказувати! — зашипів Снейп, знімаючи руку з передпліччя, ніби злий сам на себе. — Я маю таке саме право після смерку тинятися цією школою, як і ви!

— Тоді тиняйтеся звідси, — пожартував Муді, але в його голосі вчувалася погроза. — З нетерпінням чекаю нашої випадкової зустрічі в темному коридорі… Між іншим, ви щось загубили…

З жахом Гаррі побачив, що Муді вказує на Карту мародера, яка все ще лежала за шість сходинок нижче від нього. Коли Снейп та Філч обернулися, щоб глянути на карту, Гаррі забув про обережність: підняв під плащем руки і щосили ними замахав, щоб привернути увагу Муді, беззвучно вимовляючи: «Це моє! Моє!»

Снейп потягся до карти, а на його обличчі з’явилася тінь здогаду.

— Акціо пергамент!

Карта знялася в повітря, вислизнула з–під розчепірених пальців Снейпа й полетіла просто в руки Муді.

— Я помилився, — спокійно сказав він. — Це моє… Мабуть, випало раніше…

Снейп переводив погляд із золотого яйця у Філчевих руках на Карту мародера, що її тримав Муді, і зіставляв ці дві речі докупи, як це міг зробити тільки Снейп…

— Поттер, — тихо сказав він.

— Що? — спокійно запитав Муді, складаючи карту й ховаючи її в кишеню.

— Поттер! — загарчав Снейп, повернув голову й глянув точнісінько на те місце, де стояв Гаррі, мовби раптом зміг його бачити. — Це Поттерове яйце. Цей клаптик пергаменту належить Поттеру. Я вже його бачив, я його впізнаю! Тут є Поттер! У плащі–невидимці!

Снейп простяг руки вперед, наче сліпий, і почав підніматися по сходах. Гаррі здалося, що величезні Снейпові ніздрі ще більше розширилися, щоб його внюхати — але не міг зрушити з місця і лише відхилився назад, щоб уникнути пальців Снейпа, але ще мить і…

— Снейпе, там нічого немає! — гаркнув Муді. — Але я з радістю повідомлю директора, як швидко ви перевели розмову на Гаррі Поттера!

— Що ви маєте на увазі? — Снейп обернувся, щоб глянути на Муді. Його руки лишилися так само простягнуті — за кілька сантиметрів від Гарріних грудей.

— Я маю на увазі те, що Дамблдору страшенно цікаво, хто щось має проти хлопця! — промовив Муді, шкутильгаючи ближче до сходів. — Мені теж дуже цікаво, містере Снейп… — світло смолоскипів тремтіло на його спотвореному обличчі, від чого шрами на носі здавалися ще глибшими й темнішими.

Снейп дивився на Муді згори вниз, але Гаррі не бачив виразу його обличчя. Кілька секунд панувала мовчанка. Ніхто навіть не поворухнувся. Тоді Снейп повільно опустив руки.

— Я просто подумав, — сказав Снейп, з превеликим зусиллям намагаючись говорити спокійно, — що Поттер знову блукає по замку в заборонені години… Це його погана звичка… Його треба зупинити. Для його ж добра.

— Зрозуміло, — м’яко сказав Муді. — Близько до серця берете Поттерові проблеми?

Знову тиша. Снейп і Муді все ще дивилися один на одного. Місіс Норіс голосно нявкнула, вдивляючись повз Філчеві ноги, шукаючи, звідки так пахне піною для ванни.

— Піду я, мабуть, спати, — буркнув Снейп.

— Це ваша найкраща за цю ніч думка, — сказав Муді. — А тепер, Філч, віддайте мені яйце…

— Ні! — вигукнув Філч, притискаючи яйце до себе, наче то був його син–первісток. — Професоре Муді, це доказ Півзового віроломства!

— Це власність чемпіона, якого він обікрав, — сказав Муді. — Давайте сюди.

Снейп зійшов зі сходів і проминув Муді, не мовивши більше ані слова. Філч якимось пташиним вигуком покликав Місіс Норіс, котра, перш ніж побігти за хазяїном, ще якусь мить тупо дивилася на Гаррі. Відсапуючись, Гаррі прислухався, як віддаляються Снейпові кроки. Філч простяг Муді яйце і теж зник з очей, бурмочучи до Місіс Норіс:

— Нічого, серденько… Зранку підемо до Дамблдора… Розкажемо, що робив Півз…

Грюкнули двері. Гаррі стояв і дивився на Муді. Той поклав усе, що тримав, на найнижчу сходинку і з великими труднощами почав видряпуватися догори. Його дерев’яна нога цокала при кожному кроці.

— Ледве викрутилися, Поттере, — пробурмотів він.

— Так… Дякую… — слабким голосом обізвався Гаррі.

— Що це таке? — запитав він, витягаючи з кишені і розгортаючи Карту мародера.

— Карта Гоґвортсу, — відповів Гаррі, сподіваючись, що Муді зараз витягне його з–поміж поламаних сходинок. Нога дуже боліла.

— Мерлінова борода! — прошепотів Муді, розглядаючи карту. Його магічне око бігало туди–сюди. — Це… нічогенька собі карта, Поттере!