Гаррі Поттер і келих вогню - Роулинг Джоан Кэтлин

— Так… дуже корисна, — зіщулився від болю Гаррі. — Пане професоре, ви не могли б мені допомогти?

— Що? А, так… Так, аякже…

Муді взяв Гаррі за руки й смикнув. Гарріна нога нарешті вискочила з підступної сходинки і він миттю став на сходинку вище.

Муді все ще розглядав карту.

— Поттере, — поволі сказав він, — ти, часом, не бачив, хто вдерся у Снейпів кабінет? На цій карті, звісно?

— Бачив… — зізнався Гаррі. — Містер Кравч.

Магічне око Муді пробігло по всій карті. Видно було, що професор стривожився.

— Кравч? — перепитав він. — Ти впевнений?

— Цілком, — підтвердив Гаррі.

— Його тут більше немає, — сказав Муді. Його око все ще вивчало карту. — Кравч… Дуже, дуже цікаво…

Майже хвилину він мовчав, не зводячи погляду з карти. Гаррі зрозумів, що новина про Кравча була для Муді важлива, і йому дуже кортіло дізнатися, чому. Та він не наважувався спитати, бо страшенно боявся Муді… Але ж той щойно допоміг йому уникнути великої халепи…

— Е–е… Пане професоре… Як ви гадаєте, навіщо було містерові Кравчу прокрадатися у Снейпів кабінет?

Магічне око Муді відірвалося від карти і втупилося в Гаррі. То був проникливий погляд, і в Гаррі склалося враження, що Муді його міряє й розмірковує — відповідати на питання чи ні, і як багато розповідати.

— Скажімо так, Поттере, — нарешті пробурмотів Муді, — кажуть, що в старого Дикозора манія ловити темних чаклунів… Але Дикозор — просто ніщо, ніщо порівняно з Барті Кравчем.

Муді й далі вивчав пергамент. Гаррі згоряв від бажання знати більше.

— Пане професоре! — знову сказав він. — Ви думаєте… Це все може бути пов’язане з… Може, містер Кравч думає, що тут щось відбувається…

— Наприклад, що? — різко спитав Муді.

Гаррі аж сам здивувався, що так багато посмів сказати. До того ж не хотілося, щоб Муді запідозрив, що він має джерело інформації за межами Гоґвортсу. Це може призвести до підступних запитань про Сіріуса.

— Не знаю, — пробелькотів Гаррі, — багато дивного було останнім часом. Про це писали у «Щоденнім віщуні». Чорна мітка на Кубку світу, смертежери і все таке…

Обидва ока Муді розширилися.

— Поттере, ти тямущий хлопець, — сказав він. Його магічне око знову повернулося на Карту мародера. — Кравч, можливо, про це думав, — поволі проказав він. — Дуже ймовірно… Чимало сміховинних чуток літає останнім часом — звичайно, з легкої руки Ріти Скітер. Багатьох це виводить з рівноваги, — грізний оскал скривив його й так перекошений рот. — Якщо я кого й ненавиджу, — бурмотів він більше сам до себе, ніж до Гаррі, а його магічне око втупилося в нижній лівий куток карти, — то це смертежерів, тих, що й досі на волі…

Гаррі глипнув на нього. Чи міг Муді мати на увазі те саме, про що думав і Гаррі?

— А зараз, Поттере, я хочу запитати щось у тебе, — тон у Муді став діловий.

Гарріне серце тьохнуло: ось і настає ця мить. Муді зараз запитає, де він дістав цю карту — штуку дуже підозрілу — і випливе історія про те, як вона до нього потрапила. Вина впаде не тільки на Гаррі, а й на його покійного батька, на Фреда та Джорджа Візлів, на професора Люпина, який торік викладав у них захист від темних мистецтв. Муді помахав картою перед носом у Гаррі, який увесь мовби зібрався в грудку.

— Чи я можу в тебе її позичити?

— Ох! — вирвалося в Гаррі. Він дуже любив цю карту, але, з другого боку, йому відлягло від серця, бо Муді не спитав, де він її взяв. Крім усього, він був перед Муді в боргу. — Беріть, звичайно.

— Молодець, — прогарчав Муді. — Мені вона знадобиться… Це може бути саме те, що я шукав… Усе, Поттере, спати. Швиденько…

Вони разом піднялися сходами нагору. Муді й далі розглядав карту, наче то був скарб, ціннішого за який він ніколи не бачив. Вони мовчки дійшли до дверей кабінету Муді. Муді зупинився й поглянув на Гаррі:

— Поттере, ти ніколи не думав стати аврором?

— Ні, — Гаррі на крок відступив.

— А варто було б подумати, — кивнув Муді, замислено дивлячись на Гаррі. — Правду тобі кажу… І, між іншим… Гадаю, ти серед ночі не просто так прогулювався з яйцем?

— Ні, — усміхнувся Гаррі. — Я намагався розгадати його таємницю.

Муді підморгнув, його магічне око знову закрутилося.

— Правду кажуть, Поттере, що нічна прогулянка може навіяти цікаві ідеї. Побачимося вранці…

Дивлячись на Карту мародера, він зайшов до кабінету і зачинив за собою двері.