Гаррі Поттер і Орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин

— …Пасі кидає Ворінґтону, Ворінґтон пасує Монтеґю, Монтеґю — назад Пасі… втручається Джонсон і перехоплює квафела, Джонсон пасує Бел, усе йде добре… тобто погано… Бел отримує удар бладжером від слизеринця Ґойла, і ось уже квалефом знову заволодів Пасі…

• ВІЗЛІ — ДІРКА–ВОРОТАР,
• ЦЕ ДЛЯ СЛИЗЕРИНЦІВ ДАР…

І нарешті Гаррі його побачив. Крихітний золотий снич з крильцями завис над самою землею на слизеринській половині поля.

Гаррі шугонув униз…

Майже тієї ж миті ліворуч від нього з’явилася розмита сріблясто–зелена Мелфоєва постать, що щільно притискалася до мітли…

Снич обкрутився довкола підніжжя одних воріт, а тоді Рвонув до протилежних трибун. Ця зміна курсу була на руку Мелфоєві, що опинився ближче до снича. Гаррі розвернув «Вогнеблискавку» і наздогнав Мелфоя…

Коли до землі залишалися лічені метри, Гаррі відірвав ліву руку від мітли і простяг до снича… праворуч від нього туди ж тяглася рука Мелфоя, намацуючи ціль…

Усе закінчилося за дві запаморочливі, відчайдушні, захекані секунди… Гарріні пальці стисли крихітного м’ячика, що й далі пручався… Мелфой безнадійно шкрябнув нігтями Гарріну руку… Гаррі скерував мітлу вгору, тримаючи в руці невгамовного м’ячика, а ґрифіндорські глядачі радісно закричали…

Вони врятовані, і не мають значення пропущені Роном голи, їх ніхто навіть не згадає, адже переміг таки Ґрифіндор…

БАБАХ!

Гаррі отримав удар бладжером прямо в поперек і сторч головою полетів з мітли. На щастя, до землі було якихось півметра — так низько довелося йому шугонути за сничем, — але йому все одно перехопило подих, коли він гепнувся спиною на замерзле поле. Почув пронизливий свисток мадам Гуч, обурений рев трибун під акомпанемент свисту, розлючених вигуків та улюлюкання, глухий удар і нестямний Анжелінин голос:

— Ти не забився?

— Та ні, — похмуро відповів Гаррі, схопився за її простягнену руку і звівся на ноги. Мадам Гуч помчала до якогось слизеринського гравця, що кружляв угорі, хоч Гаррі під цим кутом не було видно, до кого саме.

— Це той дебільний Креб, — сердито вигукнула Анжеліна, — він лупнув бладжером у ту мить, як побачив, що снич у тебе… Але ми, Гаррі, виграли, ми перемогли!

Гаррі почув за спиною пирхання й озирнувся, усе ще міцно стискаючи в руці снича. Неподалік приземлився Драко Мелфой. Поблідлий від люті, він усе ж не стримався, щоб не поглузувати.

— Що, врятував Ронові шию? — кинув він Гаррі. — Карочє, я ще не бачив бездарнішого воротаря… але ж він для нас пропустить все… закайфував від моїх віршів, Гарік?

Гаррі не відповів. Він відвернувся, зустрічаючи гравців своєї команди, що приземлялися одне за одним, щось вигукували й переможно трясли кулаками в повітрі. Усі, крім Рона, який зліз зі своєї мітли біля воріт і тепер поволі й самотньо плентався до роздягалень.

— Карочє, ми хотіли написати ще кілька куплетів! — крикнув Мелфой, коли Кеті та Алісія кинулися обіймати Гаррі. — Але не змогли підібрати риму до «жирна й бридка»… хотіли ще заспівати про його стару…

— І хто б ото казав, — зневажливо зиркнула на Мелфоя Анжеліна.

— …а ще не змогли ніде припасувати «нікчемний невда ха»… ну, знаєш, тіпа, про його старого…

До Фреда й Джорджа дійшло, що верзе Мелфой. Ще не потиснувши як слід Гаррі руку, вони стрепенулися і зиркнули на Мелфоя.

— Не займай його! — миттю схопила Фреда за руку Анжеліна. — Не займай його, Фреде, нехай поверещить, він просто казиться, що продув, пихате мале…

— …але ж ти кайфуєш від Візлів, правда, Поттер? — глузливо вишкірився Мелфой. — Проводиш там канікули і все таке? Не розумію, як ти витримуєш той сморід. Та, видно, після маґлівського притулку навіть візлівська халупа тобі тіпа французьких одеколонів…

Гаррі ледве стримував Джорджа. Тим часом Анжеліна, Алісія й Кеті спільними зусиллями не давали Фредові стрибнути на Мелфоя, що відверто з цього насміхався. Гаррі роззирнувся за мадам Гуч, але та й досі шпетила Креба за його підступний удар бладжером.

— А може, — позадкував, регочучи, Мелфой, — ти ще пам’ятаєш, як смерділа хата твоєї старої, Поттер, і візлівський свинюшник тобі, тіпа, про неї нагадує… Гаррі навіть не помітив, коли відпустив Джорджа. Усвідомив тільки, що вони удвох біжать до Мелфоя. Геть забув, що на них дивляться всі вчителі, прагнув лише завдати Мелфоєві якомога сильнішого болю. Не гаючи часу, щоб витягти чарівну паличку, він просто розмахнувся кулаком, в якому стискав снича, і лупнув Мелфоя в живіт…