Крізь час. Темна Вежа II - Кинг Стивен

— Ти хочеш грошей чи піти в сраку? — холодним, мертвим голосом промовив Роланд.

Окинувши його боязким поглядом у дзеркало заднього огляду, таксист більше не промовив ні слова.

Цього разу Роланд прискіпливіше оглянув вмістилище знань Джека Морта. Усі п'ятнадцять секунд, поки пасажир сидів, понуривши голову й притиснувши ліву руку до чола, наче герой реклами ліків від головного болю, таксист кидав швидкі погляди вгору, в дзеркало. Шофер уже вирішив було, що накаже чувакові забиратися геть, інакше він кличе копа, але тут пасажир підвів погляд і сказав: «Відвезіть мене на ріг Сьомої авеню і Сорок дев'ятої вулиці. Плачу десять доларів понад лічильник, незалежно від того, з якого ви племені».

«Дивак, — подумав водій (щирий американець-протестант з Вермонту, що намагався пробитися в шоу-бізнес), — але, може, грошики водяться». — Він рушив з місця. — Вважайте, що ми вже там, — сказав він і, вливаючись у потік автомобілів, про себе додав: «І що швидше, то краще».

4

Імпровізуй. Ось потрібне слово.

Вийшовши з таксі, стрілець побачив білий із синім автомобіль, припаркований трохи далі, й, не звірившись зі сховищем знань Морта, прочитав напис «Поліція» як «Поссія». Двоє стрільців усередині машини пили щось із паперових склянок — можливо, каву. Так, стрільці, але виглядали вони гладкими й млявими.

Роланд відкрив гаманець Джека Морта (тільки на справжній гаманець ця штука не була схожою, справжній гаман мав розміри кошеля і міг би вмістити всі пожитки того, хто вирушає у мандри, не надто навантажуючись) і дав водієві купюру, на якій стояла цифра 20. Водій швидко поїхав геть. Справді-бо, чайові були королівськими, йому за весь день таких не заробити, але пасажир трапився такий страшний, що таксист вирішив: кожен цент цієї суми він заробив чесно.

Стрілець подивився на вивіску над крамницею. «ЗБРОЯ І СПОРТИВНІ ТОВАРИ КЛЕМЕНЦА — було написано на ній. — БОЄПРИПАСИ, РИБАЛЬСЬКІ СНАСТІ, ОФІЦІЙНІ ФАКСИМІЛЕ».

Роланд зрозумів не всі слова, але одного погляду на вітрину було досить, аби побачити, що Морт привів його в потрібне місце. На вітрині були розкладені наручники, лички військових рангів… і зброя. Переважно гвинтівки, але пістолети також. Вони були прикріплені ланцюгами, але це не мало значення.

Коли — якщо — він побачить потрібну йому річ, то одразу її впізнає. Понад хвилину Роланд радився зі свідомістю Джека Морта — досить підступною, аби це зараз було йому на руку.

5

Один із копів у синьо-білій машині підштовхнув другого ліктем.

— А ось нарешті і серйозний покупець, — промовив він.

Його напарник розсміявся.

— О Господи, — сказав він глумливо жіночим голосом, коли чоловік у діловому костюмі й окулярах у золотій оправі закінчив вивчати товар на вітрині й зайшов до крамниці. — По-моєму, він сцьойно вирісив купити голубенькі наруцьники.

Порснувши зі сміху, перший коп захлинувся теплуватою кавою, якої набрав був повен рот. Напій бризками полетів назад у паперовий стаканчик.

6

Продавець підійшов майже одразу і спитав, чим може прислужитися.

— Мені цікаво, — відповів чоловік у консервативному синьому костюмі, — чи є у вас папір… — Він помовчав, вочевидь глибоко замислившись, а потім знову подивився продавцеві у вічі. — Тобто таблиця, на якій зображені патрони до револьверів.

— Ви маєте на увазі таблицю калібрів?

Покупець на мить завагався, а потім сказав:

— Так. У мого брата є револьвер. Я з нього стріляв, та відтоді багато літ спливло. Але коли побачу кулі, то, думаю, впізнаю їх.

— Ну, це вам тільки так здається, — відповів продавець, — але насправді розрізнити буває важко. Якого калібру був револьвер? Двадцять другого? Тридцять восьмого? Чи, може…

— Якщо ви покажете таблицю, я розрізню, — сказав Роланд.

— Секундочку. — Продавець із сумнівом подивився на чоловіка в синьому костюмі, потім знизав плечима. Бля, клієнт завжди правий, навіть якщо він помиляється… звісно, якщо в нього є бабло. За так і комар не сяде. — У мене є «Біблія стрільця». Може, це саме те, що вам треба?

— Так. — Він посміхнувся. «Біблія стрільця». Шляхетна назва для книги.

Понишпоривши трохи під прилавком, чоловік видобув звідти замусолений том. І хоча своїм обсягом він перевершував усі книжки, які стрілець бачив у житті, продавець поводився з ним так недбало, наче це була всього лише пригорща каміння.